Спеціальні відзнаки для українських журналістів від CEI SEEMO

Вітаємо переможців конкурсу CEI SEEMO! Премії відомого професійного конкурсу кожного року отримують медійники за видатні заслуги в розслідувальній журналістиці, а вручають Центральноєвропейська ініціатива (CEI) та Медіаорганізація Південно-Східної Європи Seemo Vienna.  Українські медійники отримали спеціальні відзнаки.

До складу незалежного журі конкурсу увійшли журналісти та експерти з Албанії, Румунії, Хорватії, Чехії, Україну представляв директор програм IRMI Олексій Солдатенко. Цьогоріч лауреатами стали журналісти з Боснії та Герцоговини, а українські журналісти отримали спеціальні відзнаки. Тарас Зозулінський, голова правління Бюро журналістських розслідувань “Detectives”, був відзначений за велику журналістську роботу з документування воєнних злочинів під час російської агресії в Україні у співпраці з кількома ЗМІ та правозахисними організаціями. Команда “Слідство.інфо” отримала високу оцінку за високопрофесійну роботу з викриття корупції в Україні, результатом якої стали кілька видатних документальних фільмів-розслідувань.

Церемонія нагородження пройшла 14 листопада 2023 року під час Медиафоруму Південно-Східної Європи у Турині (Албанія).

Премія CEI SEEMO заснована, щоб вшанувати роботу журналістів-розслідувачів та їхній внесок у проведення журналістських розслідувань, незважаючи на складні умови, в яких їм часто доводиться працювати. Організована у співпраці Організації медіа Південно-Східної Європи (SEEMO) та Центральноєвропейської ініціативи (CEI).

Фото SEEMO.

Про стійкість медіа: ділимося досвідом на Donbas Media Forum 2023

Про нашу філософію та практику підтримки медіа від початку війни говорили під час сесії “Стійкість українських ЗМІ у воєнний час: як адаптувати бізнес-модель?” на знаковій журналістській події року – Donbas Media Forum 2023. Міжнародній конференції, яка щороку збирає журналістів та медіаменеджерів з України та зарубіжних колег.

«Нашою метою стало не тільки зберегти регіональні медіа, а й забезпечити їхню сталість після перемоги, – сказав програмний директор IRMI Олексій Солдатенко. – Виграти не лише війну, а й повоєнний мир. Це лягло в основу проекту «Підтримка стійкості українських медіа», який ми виконуємо в партнерстві з Fondation Hirondelle за фінансової підтримки Swiss Solidarity. Впевнені, яку бізнес-модель не обрало б медіа, сталість, незалежність неможлива без створення якісного сучасного інформаційного продукту. Проект запропонував не лише кошти, а й навчання з найактуальніших проблем медійного бізнесу, інструментів вивчення аудиторій, роботі з джерелами, управління мультимедійними редакціями, менторінг, консультації, підготовку до сертифікації JTI. Цей шлях підвищує довіру до медіа не лише читачів, глядачів, слухачів, а й донорів, партнерів, рекламодавців, що сприяло б кращій монетизації видань».

Форум – це можливість обговорити актуальні проблеми медіаринку. Зустріти старих друзів, яким сьогодні не так просто залишити навіть на два дні свої видання та приїхати до Києва. Налагодити нові контакти, запропонувати ідеї для збереження та  розвитку. Дякуємо також RSF за професійну модерацію сесії, у якій ми взяли участь.

Запрошуємо медіа до участі у новому проєкті

Розпочинаємо новий річний проєкт, який має на меті покращити доступ до інформації через підтримку українських регіональних медіа. Він буде реалізований IRMI у партнерстві з Fondation Hirondelle (Швейцарія) та за фінансової підтримки Swiss Solidarity та є наступним етапом нашої попередньої програми, яка тривала з квітня 2022 по жовтень 2023 року.

Новий проєкт, як і попередній, передбачає багаторівневу підтримку медіа. А саме: тренінги з навчання роботі за умов воєнного стану, забезпечення суспільного інтересу з урахуванням особливостей джерел інформації, професійних норм та інструментів розслідування воєнних злочинів, мобільній журналістиці, медіа-менеджменту та інших тем. Буде особливо цікавий редакціям, які звертаються до тем соціальної згуртованості, прагнуть вивчати власні аудиторії та поліпшувати звʼязок із ними.

Передбачено також консультації з нагальних питань, менторська та ad-hoc підтримка. Учасники проєкту також отримають допомогу з підготовки до міжнародної сертифікації медіа (цей компонент реалізується в партнерстві з Journalism Trust Initiative та за лідерством “Репортерів без кордонів”). А ще – міні-гранти для інституційного розвитку.

Тренери, ментори й консультанти проєкту – зарубіжні та українські медіа-експерти, які мають досвід з названих тем та проблем.

До участі у проєкті на конкурсних засадах буде відібрано 18 українських ЗМІ. У пріоритеті – регіональні медіа Півдня, Півночі та Сходу України, які потребують комплексної підтримки.

Взяти участь у конкурсі можуть:

– офіційно зареєстровані в Україні регіональні, локальні та гіперлокальні медіа (пріоритет віддається медіа зі Сходу, Півдня та Півночі України);

– мотивовані до розвитку, для яких є цікавою тематика та спрямованість проєкту;

– медіа, які не мають іншої суттєвої інституційної грантової підтримки.

Бажаючі взяти участі у конкурсі мають надіслати (за посиланням нижче) заповнену форму, яка включає мотиваційний лист. Кінцевий термін подачі заявок – 13 листопада 2023 року.

Фіналісти будуть поінформовані про участь у проєкті до 22 листопада 2023 р. Інформація про проєкт розміщується на нашій FB-сторінці. Ми також повідомляємо там журналістів про нові можливості з підтримки медіа у цей складний час.

MOJO 2.0

Які проблеми у редакцій з опанування Mojo? Що вдалося за певний час, які виникли труднощі? Чи повною мірою ми використовуємо Mojo, аби створювати класні професійні відеоматеріали? У Львові пройшов тренінг другого рівня для представників регіональних видань, які беруть участь у проєкті «Підвищення стійкості українських медіа».

Протягом певного часу, після червневого тренінгу з Mojo, редакції опановували нові навички роботи з відео. Працювали, до речі, на обладнанні, що отримали в рамках проєкту. Й ось знов зібралися на тренінг, аби зробити «роботу над помилками». За результатами опитування, певні труднощі виникали у роботі зі штативом, мікрофоном, при монтажі, побудові кадрів, озвучуванні та інші. Отже, ці три дні – й робота над помилками, й опрацювання нових навичок, тонкощів роботи з Mojo. Зазвичай на тренінгах мобільні телефони за стандартом вимкнуті, але протягом цього смартфон усі три дні був основним інструментом, саме смартфоном віртуозно, професійно готували відеосюжети – від збору матеріалу до вибагливого редагування. Відпрацьовували стендапи, ліди, бліц-інтерв’ю, швидкий монтаж. Тренери забезпечили ретельний «розбір польотів» та детальне обговорення відзнятих сюжетів.

Окрема та дуже важлива тема – візуалізація даних та дата-журналістика. Основні принципи, підготовку даних та онлайн-інструменти обговорювали та практикували з експерткою, дата-журналісткою та керівницею напрямку журналістики даних у Texty.org.ua Євгенією Дроздовою. «Журналістика даних – це не якась інша журналістика, – прокоментувала Євгенія Дроздова. – В неї та сама мета – інформувати людей про те, що відбувається у світі та навколо них. Проте якщо наш світ із кожним днем стає все більш складним і перенасиченим інформацією, журналістика має відповідати на цей виклик. Тож розвиток журналістики у бік роботи з великими обʼємами даних є цілком природним, як колись поява теле- та відеожурналістики. На сьогодні ми вже маємо активно говорити про використання штучного інтелекту та машинного навчання в журналістиці. І це не про генерацію контенту за допомогою ChatGPT, а про розуміння журналістами, які сучасні інструменти обробки та аналізу даних можуть бути корисними та потрібними для створення більш глибокиx історій. Аналіз даних може допомогти виявити тенденції, які неочевидні при поверхневому огляді, а також виявити проблемні моменти, які потребують уваги суспільства».

– У цьому проєкті – влучне поєднання дуже професійних тренерів та команди журналістів, – вважає директор телерадіокомпанії «Надія» Павло Сухарєв. – Все було цінним: обговорення, практики, обмін досвідом, створення команди, яка разом пройшла вже не перше навчання. Класно спілкуватися й з талановитою молоддю. За війну наша країна стала більш полярною, тож наше завдання – «зшити» її, й географічно, і ментально. Це нам під силу.

У нашому спілкуванні під час тренінгу ми почули мелодію, що складається з посмішок, гумору, дружніх порад та практики – виходить дуже атмосферно та захоплююче. Це наш тренінг з MOJO для журналістів – людей, що насправді скучили не тільки за професійним навчанням, але й за спілкуванням поза редакціями та поза повсякденних проблем.

Тренінг відбувся в рамках проекту “Підвищення стійкості українських медіа”, який IRMI виконує в партнерстві з Fondation Hirondelle за фінансової підтримки Swiss Solidarity.

Вересневе навчання для молоді: від базових знань до фахових нюансів

Чим запам’ятався цей вересень? Не тільки тренінгом з контенту для «акул пера» у Києві. Протягом місяця молоді колеги наших партнерських видань брали участь вебінарі – професійному навчанні в рамках проєкту «Підвищення стійкості українських медіа». Визначали основні інструменти  та норми роботи журналістів, обговорювали етику професії, роботу з інформацією, та багато іншого. Тренер – Вів’єн Марш, міжнародний  експерт, телерадіожурналістка, дослідниця та університетська викладачка з медіа та журналістики.

Таке тривале «стрим-навчання» організували для молодих журналістів на прохання редакторів, які  хотіли знайти можливості розвитку для своїх молодих колег. Об’єктивна проблема місцевих видань – кадровий «голод»: хтось звільнився, переїхав, хтось пішов воювати. Колективи більшості локальних газет у найкращому випадку складаються з двох-трьох журналістів, у тому числі й редактора, який щодня вирішує поточні проблеми роботи редакції та ще й заповнює шпальти. Поповненню  завжди раді, особливо молодим журналістам з «незашореним» поглядом, інтересом до професії, бажанням вчитися. Але чи завжди вистачає їм  базових знань та практичних навичок…

Отже говорили про етику в журналістиці, суспільні інтерес та довіру аудиторій. Будь-яка цензура неприпустима, чи іноді необхідна? Обговорювали правові ризики, небезпеку наклепу, про конфіденційність та авторське право. Як визначити новину, відокремити факти від коментарів. Йшлося про те, як готувати новини, перевіряти факти, зокрема, з соціальних мереж, які інструменти для цього має журналіст. Як підготуватися до інтерв’ю, ставити запитання, працювати з цитатами або непрямою мовою.

«Багато дискутували про верифікацію, методи перевірки фактів у соціальних мережах. Це не дивно, враховуючи нагальну потребу розвінчувати фейкові новини. З кожним також індивідуально аналізували матеріали для їхніх медіа. Дуже задоволена підходами до висвітлення тем. Але брак ресурсів та часу – найсерйозніші проблеми редакцій: матеріал, зібраний через месенджер або по телефону, ніколи не буде таким повним, як в ході полоьової роботи. Іншим важливим питанням було використання «перевантаженої» мови; учасники визнали неупередженість ідеальним принципом, але дали зрозуміти, що реалізувати її у своїх редакціях сьогодні неможливо»,-прокоментувала роботу з представниками редакцій Вів’єн Марш.

А ось відгуки учасників по завершенні тренінгу.

«Курс базової журналістики був надзвичайно корисним для мене, навіть якщо я не мав жодного досвіду з цього. Вів’єн, наш тренер, просто чудово пояснила матеріал, завжди була готова відповісти на будь-які запитання, і завдяки їй навіть моє розуміння англійської мови покращилося.   Не було нудно жодної миті».

«Виявляється, в журналістиці важлива не тільки практика, але і теорія. Дуже хотілося б розширити цей курс, або зробити декілька окремих модулів про якісь психологічні аспекти в журналістиці. Наприклад, коли людина проявляє під час інтерв’ю агресію,неадекватно поводиться, сперечається, провокує тебе на емоцію, критично налаштована. Що робити, коли спікер відмовляє у коментарі. Як домовитись з людиною?».

«Хотілося б виконувати більше практичних завдань, а також завдань у командах. Дуже дякую за курс!».

«Інформації дуже багато, цікавої та дещо нової. Хотілося б більше досвіду, як саме працюють журналісти в інших країнах».

Навчання відбулося в рамках проекту “Підвищення стійкості українських медіа”, який IRMI виконує в партнерстві з Fondation Hirondelle за фінансової підтримки Swiss Solidarity.

Місцеві газети: вижити, щоб розвиватися

Місцеві газети в Україні на прифронтових та деокупованих територіях переважно відновили вихід, проте, кожне друге друковане видання скоротило періодичність в 2-4 рази, майже всі зменшили кількість сторінок у середньому вдвічі. Спілка журналістів України презентувала дослідження потреб медіа з деокупованих та прифронтових територій, проведеного в рамках проєкту «Підвищення стійкості українських медіа», що  реалізується IRMI в партнерстві з Fondation Hirondelle за фінансової підтримки Swiss Solidarity. Майже третина учасників дослідження – редакції, що беруть участь у проєкті.

Вимушена зупинка

За результатами опитування 30 редакцій газет 10 областей України, 90% місцевих видань майже півроку не працювали. Газета «Маяк» (Харківська область) під час майже тримісячного вимушеного простою через зупинку роботи «Укрпошти» випускала «Фронтову газету» формату А4 тиражем 200-400 примірників. За словами редактора, «розповсюджували безкоштовно у магазинах, сільрадах, бібліотеках під девізом «Почитав — передай іншому!» Випустили в цей період і одну повноформатну газету, яку самотужки доставили до передплатників. Це було затратно та неоперативно».

Й нині 63% редакцій визнають, що нинішня матеріально-технічна база дозволяє здійснювати випуск їхніх друкованих видань лише частково.

Колективи

У 80% редакцій зменшилась чисельність колективу, що працює над створенням газети. Основні причини — неможливість виплачувати заробітну платню.  У кожній четвертій редакції над створенням газети працює одна-дві людини.

Локації

Нині лише трохи більше половини (52%) опитаних редакцій розташовані там, де працювали до початку повномасштабної війни. Інша половина редакцій — переміщені повністю (30%) або частково (18%). Фактично лише третина редакцій нині повернулись до роботи в своїх колишніх приміщеннях. Ще 20% поєднують роботу в редакційному офісі та дистанційну, кожна друга редакція працює лише дистанційно.

Доходи та зарплатня

Лише дві редакції задекларували 30 і більше відсотків рекламних доходів у структурі загального доходу газети, натомість більшість повідомляють про повну або майже повну їх відсутність. Ось дещо про передплату: на думку частини опитаних, «Укрпошта» не займається передплатою газет, і розраховувати на неї не доводиться. Люди, що живуть у сільській місцевості, відмовляються від передплати «через неякісну та невчасну доставку».

Майже 40% редакцій знизили або взагалі зупинили продаж видань у роздріб через тимчасову окупацію території, наближеність до зони бойових дій, ускладнення логістики, виїзд значної частини населення за межі громади, закриття торгових точок.

Середнія зарплатня в опитаних редакціях – 8000 грн., на 20% менше, аніж до війни, ще й у кожній четвертій редакції вона взагалі не виплачується.

Лише 5 із 30 опитаних редакцій отримували у воєнний час фінансову допомогу від держави. Натомість більше половини отримували донорське фінансування. 28 із 30 редакцій планують у найближчі місяці звертатися за донорською підтримкою.

Чого потребують, до чого прагнуть

Серед нинішніх першочергових потреб редакцій відчутно переважають дві:  фінансова підтримка (94%) та навчання (56%).

За рік, що минув після початку повномасштабного вторгнення, йдеться у дослідженні, редакції по-новому усвідомили важливість присутності своїх медіа на цифрових носіях. Чимало керівників редакцій наголошують, що під час перебування їхніх населених пунктів в окупації чи оточенні саме цифрові канали ставали чи не єдиним джерелом новин для місцевих жителів.

«Під час окупації сайт видання і сторінки в соцмережах були основним каналом комунікації з громадою» (редактор із Харківської області).

«У нас не було ні світла, ні води, ні зв’язку. Лише інтернет якимось дивом пробивався, і ми намагались доносити до людей необхідну їм інформацію» (редакторка з Чернігівщини).

«За цей рік ми зрозуміли, наскільки важливо мати такі платформи у цей час. Модернізували свій сайт, перенесли його на нову платформу, кожного дня робимо в середньому 10 матеріалів для нього. До цього сайтом практично не займалися, мали біля 1 тис. унікальних відвідувачів на місяць, зараз – 9 тисяч. У Фейсбуці результати ще кращі – маємо охоплення 45 тисяч проти 3 тисяч на початку лютого» (редактор з Донеччини).

«Хочемо навчитися краще просувати сайт та залучати на нього більшу аудиторію»;

«Потрібно навчання працівникам для роботи з новоствореним сайтом»;

«Навчання — робота із сайтом та групою у соцмережі: як просувати контент, робити його читабельним, як монетизувати медіаплатформи, як залучати рекламу»;

«Маємо потребу у навчальних курсах для співробітників щодо просування та популяризації сайту (SEO, SММ), також у навчанні з просування та адміністрування Telegram-каналу видання, сторінок у соціальних мережах. Навчання зйомці та монтажу відеоконтенту для You Tube-каналу, Instagram, TikTok».

-Завдяки фінансовій підтримці можна зберігти медіа, колективи,- коментує результати дослідження координатор проекту, директор програм Міжнародного Інституту регіональної преси та інформації (IRMI) Олексій Солдатенко. – Але регіональні видання, якщо говорити про перспективу, потребують сталого розвитку, цифрової трансформації, опанування новими фаховими навичками, аби стати сучаснішими та конкурентоспроможнішими. Отже проект поряд з фінансовою допомогою пропонує менторинг, консультує редакції, проводить тренінги для журналістів. Допомагаємо з технічним обладнанням, яке дозволяє стати мобільнішими, професійнішими. За результатами дослідження, редактори видань усвідомлюють перспективність поширення контенту на цифрових платформах й конче зацікавлені у постійному навчанні.

Сьогодні українська преса на прифронтових і деокупованих територіях є символом об’єднання, віри, натхнення українців до боротьби і перемоги, впевнений голова НСЖУ Сергій Томіленко. На прифронтових територіях, де є проблеми з комунікаціями, традиційні друковані ЗМІ, яким довіряють місцеві жителі, отримують друге дихання.

І хоча для  багатьох редакцій останні роки стали часом швидкої цифровізації, завдяки чому вони змогли створювати гідний контент, зберігти контакт з читачем, проблем залишається багато. Чимало хто з редакторів працює і як менеджер, і як  журналіст у своєму виданні, опікується розвитком цифрових платформ. Незважаючи на значні проблеми, вони розуміють необхідність працювати системно, професійно, не виживати, а жити та розвиватися.

Як ми навчалися мобільності в Одесі. Чотири дні з MOJO

Тренінг з мобільності в Одесі для представників редакцій, які ми підтримуємо в рамках проєкту “Підвищення стійкості українських медіа”, – це навчання з експертами, напружена робота над сюжетами, опанування новою технікою, професійне спілкування с колегами. А ще – робота у бомбосховищі та чудовий блюз від нашого тренера.

Вже у перший день кожен з учасників отримав для редакції набір професійної техніки з аксесуарами до неї – смартфони, мікрофони, штативи, адаптери, лед-освітлення, професійні рюкзаки. На новому обладнанні журналісти вчаться працювати протягом цих чотирьох днів – знімати та монтувати відео на смартфонах, користуватися штативом, налаштовувати освітлення, робити текст у кадрі. Під час вимушеного перебування у бомбосховищі дізналися, як пристосовуватися до зйомок за умов відсутності природного освітлення: налаштовувати світло, мікрофон та штатив. В кадрі – тренер Робб Монтгомері, що супроводжував навчання чудовим гітарним блюзом.

Герої, локації та теми поєднує одне – це Mojo-репортажі про інтеграцію переселенців в Одесі. Й мова йде про соціальну згуртованість, людяність, вміння знайти себе та підтримати тих, хто поруч. Усе, чого вчилися перші два дні на тренінгу з мобільної журналістики, журналісти застосовували на практиці, працюючи над реальними історіями для своїх сюжетів. І, як і тижнем раніше в Івано-Франківську, надихалися героями, про яких розповідали. Їхнім умінням зберегти творчий настрій і майстерність, радіти життю, незважаючи на війну, переселення, інтеграцію на новому місці, в нових умовах… Ці кадри стануть повноцінними сюжетами, які журналісти розмістять у своїх виданнях. І найважче, кажуть наші учасники, вмістити весь зібраний матеріал у дві хвилини. Дякуємо тренерам, які допомагають і підказують, як це зробити краще – скоротити, змонтувати найголовніше попри спокусу показати якомога більше. Результат багатьох приголомшив: вийшло насправді стилістично різноманітне та вражаюче відео.

На міні-кінофестивалі більшістю голосів тренерів та учасників обрали найкращі сюжети. Імпровізований міні-концерт від Робба та солодощі за три кращі відео – так ми завершили цей тренінг. Відгуки журналістів: «Mojo – майбутнє нашої журналістики». «Нетривіальність». «Це дасть нам нову аудиторію». «Можливість надати читачеві якісний контент».

Це була захоплююча та інтенсивна робота. Репортери знімали героїв своїх сюжетів, а ми – репортерів. Ще одне відео про нетривіальність, професійність, готовність розвиватися.

Тренінг відбувся у рамках проекту “Підвищення стійкості українських медіа”, який IRMI виконує в партнерстві з Fondation Hirondelle за фінансової підтримки Swiss Solidarity.

Історія – в кадрі. Журналісти стають мобільніше

Як опанувати техніки інтерв’ю та відеозйомки, якщо ти журналіст друкованого чи онлайн видання (або навіть працюєш «на два інформаційні фронти»), але не маєш відповідного досвіду? Цього тижня у Івано-Франківську пройшов тренінг з мобільної журналістики для представників редакцій, які ми підтримуємо в рамках проєкту “Підвищення стійкості українських медіа”.

Мінімум теорії, максимум практики – таким був тренінг. Чому саме мобільна журналістика? Тематику обрано на прохання самих редакцій. Вміння зробити якісний контент тими засобами, які є під рукою, набуло особливої актуальності за умов війни, втрати переміщеними редакціями техніки, яка залишилася на окупованих територіях або була знищена під час ворожого бомбардування. До того ж, майже усі друковані видання додали онлайнових версій. Опанувати мобільні технології означає спростити доступ аудиторії до інформації, зробити її повнішою, а самі новини – мобільнішими. Нові знання, підвищення професійності роблять медіа сталішими та конкурентоспроможнішими.

Отже, практикувалися «на повну» використовувати смартфон для зйомки та навіть монтажу відеосюжетів, дізналися, як подружитися зі звуковим обладнанням, опанувати звуковий інтерфейс та додаткові техніки відеозйомки, побудувати кадр. Де саме знімати інтерв’ю, як уникнути помилок під час його запису та монтажу. Тренери навчали планувати з’йомки, розкадровувати історію.

А далі була практична робота – можливість, використовуючи нові знання та навички, набрати матеріал для сюжетів. Вражаючими та водночас надихаючими, як ми і очікували, стали зустрічі з героями майбутніх історій, що працюють у Першому Добровольчому хірургічному шпиталі. Це лікарі-волонтери, переселенці з інших регіонів України, які зараз рятують, лікують, реабілітують, підтримують українських воїнів. Психологічну реабілітацію піацєнти проходять й у Центрі, де їм, серед іншого, пропонують також іппотерапію. Чи варто нагадувати, наскільки важливою для соціальної згуртованості суспільства є психологічна підтримка людей, що повернулися з війни?..

-Ми працювали з журналістами, що приїхали з різних медіа усієї України, – розповідає тренер Веліслав Радєв,  – чиї слухачі та глядачі через війну вимушені були покинути свої домівки. Редактори та журналісти за таких умов мають бути особливо винахідливими, щоб донести контент до своєї аудиторії. Власне, цього й вчилися: як редагувати відео, працювати з новим для медійників інструментом.

Цими днями були дуже напружені моменти – як кажуть учасники, від повного несприйняття нових форм роботи до задоволення від того, що все «так класно вийшло». Телевізійники охоче підтримували колег, ділилися досвідом. І ось фініш: на імпровізованому наприкінці тренінгу кінофестивалі учасники презентували сюжети, що пізніше будуть розміщені в медіа, де вони працюють.

– Я вперше стикнулася з таким обладнанням, навіть ось цей штатив – він дуже професійний та зручний у використанні. Тема нова, було важко, але чогось вже навчилася, й треба рухатися далі. Всі дні навчання були дуже насиченими практикою, особливо запам’ятаю принципи композиції, монтажу, підготовки відеоряду і буду впроваджувати у своїй діяльності, навіть газетярський. Можна використовувати для анонсів чи робити інтерв’ю, можна знімати наші події, – коментує Тетяна Лучинська, редактор газети «Маяк» (Богодухів).

– Для нас це було дуже корисно, бо працюємо і у друкованій формі й онлайн, у соцмережах, розвиваємо YouTube-канал. У нас, звісно, немає такого досвіду, як у телевізійників, але хочемо бути оперативнішими, мобільнішими, готувати репортажі, виїжджати на місце події без громіздкого обладнання, а ось з таким, на якому ми вчилися. Людям цікаві відео, можна було б більше розвивати напрямок YouTube й пропонувати перехід за QR-кодом до каналу, – вважає Анастасія Ковальчук, журналіст «Дніпровської правди».

Кожна редакція отримала у власне користування професійну техніку – смартфони, мікрофони, штативи, адаптери, лед-освітлення, професійні рюкзаки для обладнання. Сподіваємося, це допоможе втілити те, до чого журналісти прагнуть.

Протягом навчального тижня з нами у групі працював наш колега Юрій Васильєв. Але, на відміну від учасників, він знімав не відео для сюжетів, а саме журналістів за роботою. Працював, як і інші, смартфоном – від зйомок до монтажу. В рамках тренінгу він взяв участь в імпровізованому міні-кінофестивалі, на якому учасники показали свої сюжети, поза конкурсом. Результат його роботи – цей класний ролик.

Друга група представників редакцій, що працюватимуть за цією темою, зустрінеться в Одесі.

Тренінги відбуваються у рамках проекту “Підвищення стійкості українських медіа”, який IРMI виконує в партнерстві з Fondation Hirondelle за фінансової підтримки Swiss Solidarity.

Обговорюємо проблеми медіа, обираємо теми менторингу

Покращення контенту, підвищення довіри, впровадження сучасного медіаменеджменту. На яку саме менторську підтримку очікують редактори регіональних медіа в рамках проекту «Підвищення стійкості місцевих ЗМІ», обговорюємо під час дводенної робочої зустрічі у Києві.

Сьогодні вперше разом зібралися представники всіх місцевих медіа, що беруть участь у проєкті ІРМІ та Фонду Hirondelle. Менторське консультування, разом із фінансовою підтримкою, – невід’ємна частина проєкту, але які потреби у пріоритеті? Чого очікують медійники від менторів – покращення редакційної роботи, менеджменту? Допомоги із розвитку онлайн-ресурсів?

Передусім, обговорювали найважливіші та болючі проблеми редакцій, що, попри усе, у понадскладних умовах забезпечують свої аудиторії якісним, затребуваним контентом. Знайомились. Ділилися проблемами; розповідали, хто як сьогодні знаходить свій шлях до читача. Як виживають, підтримують редакції, дотримуються етичних професійних стандартів. Обговорювали, як найкраще знайти свої аудиторії, які, за словами редакторів, дуже змінилися з початку війни. Як створити інтернет-ресурси, аби максимально поширювати контент. Наводили унікальні приклади пошуку нових ресурсів для розвитку («НикВести») – хоча звикли до того, що основне фінансування отримують від читачів. Говорили про те, що довіра до ЗМІ сприяє збільшенню аудиторії навіть під час війни (РІА Мелітополь). А як доєднатися до компоненту проєкту, що пов’язаний із висвітленням судових процесів, розповіла редакторка «Судового репортера» Ірина Салій.

Розмова також йшла про інструменти вимірювання аудиторій, вивчення їхніх нагальних потреб та змін, що відбуваються, – як проводити це вимірювання за умов обмежених бюджетів редакцій. Щоб залишатися затребуваними, потрібні й інші константи – усвідомлення важливості редакційної політики, дотримання етичних норм, у тому числі під час воєнних дій.  У дискусії брали участь гості – Брендан Гоффман та Оксана Парафенюк, незалежні фотожурналісти, які працюють з іноземними медіа: розповідали, як працюють зарубіжні редакції, яких етичних норм дотримуються, як задовольняють потреби своїх аудиторій. Порівнювали, аналізували, цікавилися ставленням редакцій до інформації щодо ситуації в Україні.

Отже, які тренінги та консультації в рамках менторської підтримки потрібні нашим учасникам? Робота з базами даних, SMM та SEO, контент для соціальних мереж, пошук рекламодавців, робота редакцій в умовах деокупації територій, соціальна згуртованість та побудування діалогу, мобільна журналістика – ці та багато інших тем журналісти обрали для навчання, онлайн чи наживо, у групах та індивідуально з редакціями. Завдання менторів – проаналізувати те, що медійники обговорили та запропонували протягом двох днів, врахувати дані оцінки потреб ЗМІ. Підготовлений робочий план менторінгу реалізуватиметься протягом останніх місяців проєкту.

Олена Астрахович, тележурналіст ТКР ГРАД:

– Велике дякую Fondation Hirondelle та ІРМІ за можливість поспілкуватися та поділитися досвідом з колегами з регіонів. Під час війни це дуже важливо. А поради менторів та підтримка донорів дозволяють не тільки виживати місцевим ЗМІ, а й зберегти свободу слова в країні.

Робоча зустріч відбулася в рамках проекту “Підвищення стійкості українських медіа”, який IRMI виконує в партнерстві з Fondation Hirondelle за фінансової підтримки Swiss Solidarity.

Фестиваль журналістики: нові шляхи та виклики

Міжнародний фестиваль журналістики у Перуджі – найбільш значуща подія у житті професійного середовища. Щороку, починаючи з 2007, у цьому італійському місті збираються досвідчені фахівці та студенти, експерти, вчені, керівники медіаорганізацій. Цього року участь у фестивалі брав й IRMI Ukraine. Коментар від співзасновника організації, виконавчого директора Ангеліни Солдатенко.

Як проходять ці фестивалі?

Це серія панельних дискусій, повʼязаних із місцем журналістики у суспільстві, її якістю.  Нові тренди, нові технології, методики навчання, медійна культура, захист від травматичного вигоряння фахівців. Спікери відкрито презентують досвід, новації. Доступ відкритий, безкоштовний. Мені імпонує така професійна щедрість як свідчення того, що є спільнота, зацікавлена у якісній сучасній журналістиці. До того ж фестиваль – місто цікавих зустрічей, обміну думками, ідеями, пропозиціями.

Що обговорювалося цього року?

Мабуть, легше сказати, що не обговорювалося. Йшлося про все, починаючи від ситуації у світі, розвитку технологій, наприклад, штучного інтелекту, журналістики даних, кліматичних проблем, підкастингу, колаборативної журналістики, журналістики розслідувань, включно з новинами у TikTok та YouTube. Я би виділила кілька найбільш важливих, як на мене, тем, здебільшого повʼязаних із подіями в Україні. Про них йшлося як у глобальному, так і у професійному контексті. Зал стоячи аплодував документалістам The Assocated Press, які привезли на фестиваль власні репортажі з Маріуполя. Емоційним був виступ італійської журналістки та автора Франчески Манноччі (Francesca Mannocchi), яка говорила про ставлення світу до жахливої війни в Україні. Ці події, сказала вона, – перевірка демократії, про яку ми звикли говорити у Європі. Спікери зверталися до подій в Україні як і до гуманітарного, суспільного, й суто професійного виклику.

Ще одна важлива професійна тема, співзвучна позиції IRMI, до якої зверталися й прямо й опосередковано, – це стосунки ЗМІ та аудиторій. Обговорюючи планування роботи,  підходи до формування новини, спікери з багатьох тем наголошували на суспільному інтересі як наріжному камені професії, на важливості голосу громад.      

Що привело IRMI Ukraine на фестиваль?

Передовсім, важливість, так би мовити, звірити годинники. Фестиваль – велика професійна школа. Нові тренди, тенденції, техніки навчання, сучасні технології – без цього не можна працювати, бути корисним своїй аудиторії,  чого,  власне, ми прагнемо. Шкодую лише, що робота на фестивалі була побудована таким чином, що не давала можливості відвідати усі актуальні панельні дискусії. Часто вони відбувалися паралельно. Дуже рада була зустрітися на фестивалі з нашими партнерами з Fondation Hirondelle, з якими наразі реалізуємо амбітний проект підтримки стійкості украінських медіа.  

Що цікавого привезли?

Про результати говоритимемо, коли пропозиції будуть прийняті, а домовленості реалізовані. Та важливо й інше, що примушує замислюватись, досліджувати, оцінювати. Суспільний інтерес стосовно подій в Україні. Як він уособлюється у кожному конкретному випадку? Або чи ефективні крос-платформні підходи стосовно гіперлокальних медіа, з якими ми працюємо, та чи не загубиться голос громад?

IRMI мало нагоду поділитися й досвідом й думками на сесії щодо медіа у кризових ситуаціях, яку організував Глобальний форум розвитку медіа у рамках світового форуму перед фестивалем. Тепер ми внесли свої пропозиції до Перуджійської Декларації GFMD щодо підтримки українських медіа (Perugia Declaration for Ukraіne), яка доповнюється, коригується щороку з урахуванням ситуації. Ми вважаємо, що, підтримуючи сталість преси в Україні, дуже важливо усім нам, донорам, організаціям, які розробляють ідеї та імплементують проекти, враховувати важливість становлення професійного середовища із самоврядними інструментами. Це важлива запорука справжньої свободи преси, зорієнтованої на суспільний інтерес.

Фото – https://www.journalismfestival.com