Новини IRMI

Місцеві газети: вижити, щоб розвиватися

Місцеві газети в Україні на прифронтових та деокупованих територіях переважно відновили вихід, проте, кожне друге друковане видання скоротило періодичність в 2-4 рази, майже всі зменшили кількість сторінок у середньому вдвічі. Спілка журналістів України презентувала дослідження потреб медіа з деокупованих та прифронтових територій, проведеного в рамках проєкту «Підвищення стійкості українських медіа», що  реалізується IRMI в партнерстві з Fondation Hirondelle за фінансової підтримки Swiss Solidarity. Майже третина учасників дослідження – редакції, що беруть участь у проєкті.

Вимушена зупинка

За результатами опитування 30 редакцій газет 10 областей України, 90% місцевих видань майже півроку не працювали. Газета «Маяк» (Харківська область) під час майже тримісячного вимушеного простою через зупинку роботи «Укрпошти» випускала «Фронтову газету» формату А4 тиражем 200-400 примірників. За словами редактора, «розповсюджували безкоштовно у магазинах, сільрадах, бібліотеках під девізом «Почитав — передай іншому!» Випустили в цей період і одну повноформатну газету, яку самотужки доставили до передплатників. Це було затратно та неоперативно».

Й нині 63% редакцій визнають, що нинішня матеріально-технічна база дозволяє здійснювати випуск їхніх друкованих видань лише частково.

Колективи

У 80% редакцій зменшилась чисельність колективу, що працює над створенням газети. Основні причини — неможливість виплачувати заробітну платню.  У кожній четвертій редакції над створенням газети працює одна-дві людини.

Локації

Нині лише трохи більше половини (52%) опитаних редакцій розташовані там, де працювали до початку повномасштабної війни. Інша половина редакцій — переміщені повністю (30%) або частково (18%). Фактично лише третина редакцій нині повернулись до роботи в своїх колишніх приміщеннях. Ще 20% поєднують роботу в редакційному офісі та дистанційну, кожна друга редакція працює лише дистанційно.

Доходи та зарплатня

Лише дві редакції задекларували 30 і більше відсотків рекламних доходів у структурі загального доходу газети, натомість більшість повідомляють про повну або майже повну їх відсутність. Ось дещо про передплату: на думку частини опитаних, «Укрпошта» не займається передплатою газет, і розраховувати на неї не доводиться. Люди, що живуть у сільській місцевості, відмовляються від передплати «через неякісну та невчасну доставку».

Майже 40% редакцій знизили або взагалі зупинили продаж видань у роздріб через тимчасову окупацію території, наближеність до зони бойових дій, ускладнення логістики, виїзд значної частини населення за межі громади, закриття торгових точок.

Середнія зарплатня в опитаних редакціях – 8000 грн., на 20% менше, аніж до війни, ще й у кожній четвертій редакції вона взагалі не виплачується.

Лише 5 із 30 опитаних редакцій отримували у воєнний час фінансову допомогу від держави. Натомість більше половини отримували донорське фінансування. 28 із 30 редакцій планують у найближчі місяці звертатися за донорською підтримкою.

Чого потребують, до чого прагнуть

Серед нинішніх першочергових потреб редакцій відчутно переважають дві:  фінансова підтримка (94%) та навчання (56%).

За рік, що минув після початку повномасштабного вторгнення, йдеться у дослідженні, редакції по-новому усвідомили важливість присутності своїх медіа на цифрових носіях. Чимало керівників редакцій наголошують, що під час перебування їхніх населених пунктів в окупації чи оточенні саме цифрові канали ставали чи не єдиним джерелом новин для місцевих жителів.

«Під час окупації сайт видання і сторінки в соцмережах були основним каналом комунікації з громадою» (редактор із Харківської області).

«У нас не було ні світла, ні води, ні зв’язку. Лише інтернет якимось дивом пробивався, і ми намагались доносити до людей необхідну їм інформацію» (редакторка з Чернігівщини).

«За цей рік ми зрозуміли, наскільки важливо мати такі платформи у цей час. Модернізували свій сайт, перенесли його на нову платформу, кожного дня робимо в середньому 10 матеріалів для нього. До цього сайтом практично не займалися, мали біля 1 тис. унікальних відвідувачів на місяць, зараз – 9 тисяч. У Фейсбуці результати ще кращі – маємо охоплення 45 тисяч проти 3 тисяч на початку лютого» (редактор з Донеччини).

«Хочемо навчитися краще просувати сайт та залучати на нього більшу аудиторію»;

«Потрібно навчання працівникам для роботи з новоствореним сайтом»;

«Навчання — робота із сайтом та групою у соцмережі: як просувати контент, робити його читабельним, як монетизувати медіаплатформи, як залучати рекламу»;

«Маємо потребу у навчальних курсах для співробітників щодо просування та популяризації сайту (SEO, SММ), також у навчанні з просування та адміністрування Telegram-каналу видання, сторінок у соціальних мережах. Навчання зйомці та монтажу відеоконтенту для You Tube-каналу, Instagram, TikTok».

-Завдяки фінансовій підтримці можна зберігти медіа, колективи,- коментує результати дослідження координатор проекту, директор програм Міжнародного Інституту регіональної преси та інформації (IRMI) Олексій Солдатенко. – Але регіональні видання, якщо говорити про перспективу, потребують сталого розвитку, цифрової трансформації, опанування новими фаховими навичками, аби стати сучаснішими та конкурентоспроможнішими. Отже проект поряд з фінансовою допомогою пропонує менторинг, консультує редакції, проводить тренінги для журналістів. Допомагаємо з технічним обладнанням, яке дозволяє стати мобільнішими, професійнішими. За результатами дослідження, редактори видань усвідомлюють перспективність поширення контенту на цифрових платформах й конче зацікавлені у постійному навчанні.

Сьогодні українська преса на прифронтових і деокупованих територіях є символом об’єднання, віри, натхнення українців до боротьби і перемоги, впевнений голова НСЖУ Сергій Томіленко. На прифронтових територіях, де є проблеми з комунікаціями, традиційні друковані ЗМІ, яким довіряють місцеві жителі, отримують друге дихання.

І хоча для  багатьох редакцій останні роки стали часом швидкої цифровізації, завдяки чому вони змогли створювати гідний контент, зберігти контакт з читачем, проблем залишається багато. Чимало хто з редакторів працює і як менеджер, і як  журналіст у своєму виданні, опікується розвитком цифрових платформ. Незважаючи на значні проблеми, вони розуміють необхідність працювати системно, професійно, не виживати, а жити та розвиватися.

IRMI Новини

Спеціальні відзнаки для українських журналістів від CEI SEEMO

Про стійкість медіа: ділимося досвідом на Donbas Media Forum 2023

Запрошуємо медіа до участі у новому проєкті

MOJO 2.0

Вересневе навчання для молоді: від базових знань до фахових нюансів

Місцеві газети: вижити, щоб розвиватися