Круглий стіл “Висвітлення соціальної згуртованості – посилення спроможностей українських медіа” зібрав українських та зарубіжних журналістів, соціологів, лідерів громадських організацій та правозахисників, щоб обговорити виклики та дилеми, з якими стикаються місцеві медіа в кризових умовах. Чи можуть медіа сприяти згуртованості суспільства, чи їхня прерогатива – тільки констатувати проблеми, з якими стикаються громади?
Отже, як журналісти регіональних та гіперлокальних медіа розуміють соціальну згуртованість? Чи можуть медіа сприяти зміцненню згуртованості громад, чи мають лише документувати проблеми, з якими стикаються громади? Які проблеми заважають редакціям працювати професійніше, особливо під час війни, та повніше задовольняти запити аудиторій? Основою для обговорення стали результати дослідження, що саме українські редактори та журналісти знають про соціальну згуртованість, як вони бачать свою роль у її зміцненні в громадах. Це дослідження проведено ГО “Сприяння міжкультурному співробітництву” (PIC) на замовлення ІРМІ у партнерстві з Національною спілкою журналістів України в межах проєкту “Висвітлення соціальної згуртованості – посилення спроможностей українських медіа” за підтримки ЮНЕСКО та Японії. Результати представили дослідниці Тетяна Кривошея, Олександра Дейнеко та Вікторія Баласанян.
Ключові результати дослідження
Дослідження, яке включало інтерв’ю з медіаекспертами, фокус-групи з журналістами та представниками громадського сектору, а також опитування 262 журналістів з різних регіонів України, виявило, як українські медіапрофесіонали сприймають соціальну згуртованість та свою роль у її формуванні.
Розуміння концепції: Журналісти визначають соціальну згуртованість насамперед як взаємодопомогу (86,6%), наявність спільних цілей (85%), готовність разом долати труднощі (83,8%) та активну громадянську участь.
Сприйняття власної ролі: Більшість респондентів (70,9%) вважають, що повинні активно сприяти зміцненню соціальної згуртованості під час війни, ще 22,8% частково погоджуються з цим. Однак понад третина (35,8%) не змогли чітко оцінити вплив медіа на соціальну згуртованість в Україні, що свідчить про обмежену рефлексію щодо цієї теми в журналістському середовищі.
Вплив місцевих та національних медіа: 67,9% вважають, що локальні медіа сприяють посиленню згуртованості в громадах, тоді як тільки 22,4% вважають, що національні посилюють згуртованість суспільства.
Контент, що об’єднує: Журналісти визначили ключові теми, які зміцнюють зв’язки в громаді: історії про взаємодопомогу під час криз (91%), місцевих волонтерів і захисників (91%), інтеграцію ветеранів (89%) та розвиток громад (81%).
Контент, що роз’єднує: Найскладнішими темами, які ризикують послабити згуртованість, є корупція, мобілізація, розкішний спосіб життя під час війни, релігійні конфлікти та регіональні розбіжності.
Професійні виклики: Психологічне виснаження (89,2%), фінансова нестабільність (83,2%) та кадровий дефіцит (79,1%) обмежують здатність медіа ефективно сприяти соціальній згуртованості.
-Порівняння наших результатів із попередніми дослідженнями аудиторій медіа показує схожі погляди на те, що зміцнює та послаблює згуртованість у громадах,- зазначила Олександра Дейнеко. – Ця єдність думок має прояв, перш за все, у темах, висвітлення яких може сприяти посиленню згуртованості на локальному рівні. Ці дослідження – своєрідний дороговказ для регіональних редакцій, що прагнуть покращити комунікацію зі своїми аудиторіями і стати мостом, який обʼєднує владу та громадянське суспільство.
Панельні дискусії та експертні погляди
Під час круглого столу відбулося кілька панельних дискусій, під час яких журналісти та експерти висловили свої погляди та оцінки ситуації. Про що саме говорили?
Про соціальну згуртованість в умовах війни
Експерти, серед яких Ганна Красноступ із Міністерства культури та стратегічних комунікацій, Альона Горова з Інституту миру та порозуміння, а також журналісти Олег Деренюга (МикВісті, Миколаїв) та Вікторія Шатіло (Thebuchacity, Буча), обговорили практичні аспекти підтримки зв’язків у громадах під час війни. Досліджували, як місцеві медіа знаходять способи об’єднувати громади, незважаючи на роботу в екстремальних умовах.
Про суспільство і право під час та після війни
Олександр Павличенко з Української Гельсінської спілки з прав людини, Альона Луньова з Центру прав людини ZMINA та Юрій Усманов з Центру дослідження правових проблем перехідного правосуддя розповіли про правові рамки, що впливають на роботу медіа під час війни. Як журналісти балансують між свободою вираження поглядів та безпековими міркуваннями під час конфлікту.
Про медіа, орієнтовані на громаду
Журналісти Тетяна Лучинська (“Маяк,” Богодухів), Марина Осіпова (“Вісник Ч,” Чернігів), Назарій Вівчарик (“Прочерк,” Черкаси) та Юлія Винокур (TV-4, Тернопіль) поділилися досвідом роботи з громадами. Обговорили, як їхнє розуміння місцевих потреб формує підхід до зміцнення соціальної згуртованості.
Про міжнародний досвід
Кореспонденти Деніел Маклафлін (The Irish Times), Джоанна Какіссіс (National Public Radio, США) та Брендан Хоффман (The New York Times) надали цінний міжнародний контекст. Розповіли, як журналісти в інших зонах конфлікту підходять до висвітлення соціальної згуртованості, та запропонували уявлення про унікальні виклики та можливості України.
Тетяна Кривошея, головна дослідниця з PIC:
-Українська медіасфера зазнає масштабних трансформацій під тиском війни, економічної нестабільності та інформаційних загроз. Локальні та гіперлокальні медіа залишаються найближчими до своїх громад і зберігають високий рівень довіри, проте чи цього достатньо для їхньої життєздатності? Результати нашого дослідження засвідчують, що сучасні виклики для регіональних медіа виходять далеко за межі фінансової нестабільності. Журналісти стикаються з кадровим дефіцитом, високим рівнем професійного виснаження та обмеженим доступом до офіційної інформації. Водночас вони потребують нових знань: як працювати в умовах цифрової трансформації, висвітлювати чутливі теми, балансувати між правдою та соціальною відповідальністю.
Голова ІРМІ Ангеліна Солдатенко:
-Це вже друге дослідження за темою соціальної згуртованості, проведене на замовлення ІРМІ – перше у партнерстві з Fondation Hirondelle. Тоді ми вивчали сприйняття соціальної згуртованості у 23 громадах України, переважно прифронтових. Сьогодні жваве обговорення викликало зіставлення двох досліджень – запиту людей на якісну інформацію, з одного боку, і бачення журналістами своєї ролі та можливостей з висвітлення соціальної згуртованості, з іншого. Місцеві медіа, без сумніву, були та залишаються важливим джерелом інформації, потрібної людям в умовах війни, площадкою для комунікації, об’єднання вимушено розділених евакуацією громад. Рівень довіри до них є доволі високим.
Прифронтові медіа та розділені громади
Ключова панель “Прифронтові медіа та громади, розділені війною”, модерована Любов’ю Раковицею, головою оргкомітету Донбас Медіа Форуму та головою ГО “ДІІ-Україна” пройшла за участі журналістів із прифронтових регіонів та громад, розділених війною. Світлана Залізецька (РІА Південь, Мелітополь), Олексій Пасюга (Ворскла, Велика Писарівка), Світлана Карпенко (Трудова слава, Оріхів) та Максим Забєля (Рідне місто, Мирноград) поділилися своїм досвідом роботи в громадах, які були розділені окупацією або перебувають під постійною загрозою. Дискусія висвітлила унікальні виклики, з якими стикаються журналісти у прифронтових регіонах, включаючи підтримку комунікації з розпорошеною аудиторією, висвітлення чутливої теми колабораціонізму та пошук шляхів об’єднання громад, фізично розділених війною.
Під час мозкового штурму учасники розробили стратегії для висвітлення чутливих питань, яких медіа часто уникають.
Говорять журналісти
Олександра Шилова (PTV, Полтава):
-Ці дні для мене були настільки корисними! Думаю, ми дуже мало пишемо та знімаємо про переселенців у громадах. Не про гуманітарку, яку можна десь отримати, а про те, що вони повинні зберігати свою ідентичність, і ми маємо їм у цьому допомагати.
Олена Астрахович (ТРК ГРАД, Одеса):
-Чим далі, тим більшою буде потреба у висвітленні протилежних думок та позицій. Наприклад, щодо людей на окупованих територіях, колабораціоністів та тому подібні. Вдячна нашим зарубіжним колегам, експертам за їхній досвід. Іще, думаю, висвітлюючи роботу різних громадських організацій, ми можемо дати їм можливість об’єднати проєкти та зусилля.
Світлана Карпенко (Трудова слава, Оріхів):
-Медіа з півдня та сходу, ми не вважаємо себе героями. Просто залишаємося зі своїми громадами, виконуємо свій обов’язок, інакше просто не можемо. І ніколи не чекали підтримки від держави. Єдине, чого хочемо, – щоб вона просто створила умови, які б давали нам можливість нормально працювати. Це й Укрпошта, й оподаткування. Думаю, все ж таки спільними зусиллями до чогось дойдемо.
Максим Забєля (Рідне Місто, Мирноград):
-Завдяки цим двом ґрунтовним дослідженням ми змогли глибше вивчити тему соціальної згуртованості. Як саме ми висвітлюємо проблеми громад? Скільки уваги їм приділяємо? З якими, можливо, іншими поглядами ми повинні підходити до цього? Як знаходити нові можливості об’єднання громад, особливо для окупованих, розділених прифронтовою лінією? Дякую колегам за єдність, яку тут відчуваєш, за слова підтримки. Розумієш, що ти не один у полі воїн.
Світлана Залізецька (РІА Південь, Мелітополь):
-Тема социальної згуртованості для нас є дуже актуальною. Так вийшло, що наша аудиторія розпорошилася. Що люди думають, говорять про тих, хто залишився, і хто виїхав? Тому, наприклад, вчорашня дискусія про колабораціонізм, у якій я теж брала участь, була дуже цінною. Сьогодні також – це теми, що об’єднують та розколюють громади. Була ситуація, коли ми не збиралися втручатися в історію переселенців, просто їхали за сюжетом, але так сталося, що підняли тему та вплинули на долю літніх людей. Хотіла б зробити продовження історії в рамках цього проєкту, бо громада вже слідкує за життям цієї пари переселенців. Та чи не залишиться це рішення проблеми точечним, чи відкриє влада взагалі геріатричне відділення.
Марина Осипова (Вісник Ч, Чернігів):
-Ми завжди писали на теми соціальної згуртованості та будемо, звісно, це робити й далі. Я для себе протягом цього великого проєкту хочу зрозуміти, як висвітлювати теми, яких ми наразі усі відверто уникаємо. Зокрема, релігії, ЛГБТ та інші. Як зробити їх об’єднуючими, поки шо не розуміємо, тож не пишемо. Отже ставлю себе за мету зрозуміти цей момент.
Наталія Попович (Городоцький Телерадіопресцентр, Городок, Хмельницька обл.):
-Щоразу під час тренінгів з ІРМІ ми переживаємо певну трансформацію. Загальні уявлення звужуються до певної тематики, потім – до конкретики. А ще під час тренінгу спілкуєшся з колегами та починаєш помічати те, що не бачив, але ж воно було у тебе прямо під ногами. Ці два дні, слухаючи колег, відчувала гордість за них. Вони показують, якою може бути якісна журналістика, особливо у цей важкий час. І багато в чому тут дотична ІРМІ – когось підтримали знаннями, десь зберегли редакції. Це дало нам можливість продемонструвати, наскільки локальна журналістика є важливою.
Українська версія звіту за результатами дослідження доступна для завантаження за покликанням. Проєкт розроблено та реалізується МГО «Інститут регіональної преси та інформації» в партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Програма є частиною ширших зусиль ЮНЕСКО щодо підтримки безпеки журналістів і свободи слова в Україні. Наші партнери в проєкті – Національна спілка журналістів України (НСЖУ) та громадська організація “Сприяння міжкультурному співробітництву”.
