Медіалабораторія у форматі «копродакшн» – це коли декілька днів до втоми працюєш над спільним сюжетом, сперечаєшся з колегами та іноді – з тренерами. Коли тобі не дуже до вподоби власні кадри чи тексти. Але ось раптом щось змінюється – і це вже яскрава історія, гідна етеру чи друку. Учасники медіалабу – журналісти регіональних видань – навчаються універсальності та спільній роботі в рамках чотириденного тренінгу проекту «Посилення стійкості медіа в Україні».
Журналісти працюють у парах над темами, заготовки для яких привезли зі своїх міст. Темами, що є актуальними для кожної з двох громад. Сьогодні говорили про нові форми та інструменти, необхідні для виготовлення мультимедійного контенту. Обговорювали теми, що обрали, ракурси, шукали ідеї, кадри, що потрібно зробити у Львові. Домовлялися про зйомки, шукали місцевих героїв. Між іншим, кожен з учасників має зробити не просто спільний матеріал, але й у форматі платформ, на яких працюють їхні медіа – відео, фото, публікації для сайтів та інші. Ми передали представникам редакцій стабілізатори для зйомок DJI Osmo Mobile, тож вже сьогодні журналісти вчилися ними користуватися.
Наталія Чайка з “РІА Південь”, Запоріжжя, каже: зробити відео, текст, фото, все це в стислий час, об’єднати досвід різних міст, щоб було красиво та інформативно, – це було новим. Хоча це не перший досвід співпраці з колегами з “Вістей Придніпровщини”. “Обмінюємося темами і матеріалами, – каже Наталія. – В журналістиці дуже цінні зв’язки, коли я можу написати колезі з Черкащини: “У вас такі класні субтитри, як ви їх робите?” І вона порадить якийсь додаток. Або коли треба ілюструвати матеріал обміну військовополонених. І я пишу: “Я там бачила, у вас вийшло відео то, можна ми на умовах співпраці візьмемо”. Тобто це і є журналістика. Ці зв’язки покращують нашу роботу, роблять нас у тому числі мультимедійними”.
Цей тренінг був майданчиком для апробації та поглиблення навичок і з копродакшн, і з підготовки матеріалів для різних платформ медіа. Текстових матеріалів, фоторепортажів, відеосюжетів. Треба було поєднати класну ідею, спільну для кожної пари медіа, з професійною реалізацією. Врахувати специфіку аудиторій, на які працюємо. Що з цього вийшло, продемонстрували під час фестивалю; мали можливість обговорити, де насправді класно, над чим ще попрацюємо. Що вдалося? За словами тренера Юрія Васильєва, – передусім, командна робота: “Ми бачили, як журналісти сперечалися у парах. Працювали на результат, який задовольнить не тільки менторів, а й кожну громаду, аудиторію, медіа. Були мотивованими працювати в новому форматі, опановувати техніку. Не завжди розуміли, як все поєднати, але з розкриттям тем все стало на свої місця. В результаті зробили якісні матеріали, гідні ефіру та друку. Співпраця дає їм дуже багато: додаткову аудиторію, досвід, теми, що поєднують людей”.
Наталія Муха, “Нове Життя”, Любешів:
– Формат спільної роботи з колегами двома регіонами, чесно скажу, був для мене відкриттям. Дуже відповідально, я навіть боялась, чи вдасться мені включитися. Але й тему ми обрали, як на мене, сильну, це також допомогло знайти точки дотику, побудувати єдиний матеріал. За підтримки тренерів, думаю, це нам вдалося. Тема – наша культурна спадщина – це те, що ідентифікує народ. Якщо вдасться зберегти її, вдасться зберегти й нас. Це зараз другий фронт.
Назарій Вівчарик, “Прочерк”, Черкаси:
– Складно, звичайно, працювати в команді, коли треба узгоджувати і своє бачення, плани, структуру матеріалу з колегою, яка теж має свою точку зору. Але це і круто, тому що кожен щось привносить: поки ти зосереджуєшся на технічних моментах, колега – на змістовних і так далі. Що запам’ятається? Медіалаб – я такого слова ще не чув. Робота з різними форматами, як тримати баланс. І робота в команді: коли доєднується хтось зі своїм стилем, цікаво побачити, що з цього вийде.
А останній день тренінгу – цілком аналітичний та стратегічний: обговорюємо результати комплексного соціологічного дослідження, що провела за замовленням проєкту “Посилення стійкості медіа в Україні” соціологічна група Umbrella (Київ).
Назва – «Дослідження медіа-споживання та вподобань аудиторії локальних медіа в семи прифронтових областях України» – говорить сама за себе. І тут не тільки загальний аналіз процесів, що відбуваються сьогодні з регіональними медіа взагалі. Що дуже важливо, соціологи окремо оцінили кожне медіа із прифронтових територій – це стосується редакцій-учасників проєкту. Спираючись на дослідження, кожна редакція може оцінити свої великі та малі перемоги у цей складний час, вирішити, куди рухатися далі.
Наталія Кобзар, «Статус-кво», Харків, розповідає: «Працювали собі й не думали, що стали краще за останні два-три роки, але от сьогодні дякуючи дослідженню це так приємно сказати вголос – так, ми стали краще. У тому числі завдяки цій співпраці з проєктом. І це дуже цікава історія про те, як у квітні 22-го року перспектива закриття була вже очевидною – але ось виявилася історія про розвиток. Це прям супер! Ну, звісно, я скажу про відео, про те, що тексти стали краще. Ми отримали сертифікат читацької довіри від «Репортерів без кордонів». І окрема подяка за те, що кожного разу при зустрічі радили нам піднятися над «текучкою». Це дало можливість взагалі вирішити, куди ми рухаємося».
Під час мозкового штурму три групи журналістів шукали ідеї для оновлення стратегій розвитку та контенту. А спільне обговорення з соціологами, тренерами та колегами з інших видань показало: чекає робота з розширення аудиторій, залучення її до роботи медіа, розробки нових тем, напрямів та рубрик.
Її колега Світлана Карпенко з «Трудової слави», Оріхів, вважає: дослідження було дуже корисним. «Що стосується от саме конкретно мого прифронтового медіа, то нашою сильною стороною є все-таки довіра і локальність. Але із слабких – це форма подачі. І не вистачає звичайно, сучасності. Тобто, нам є куди рости». Тренінг відбувся в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні», що впроваджується Fondation Hirondelle та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity).
