А у нас – нова група та новий тренінг з MoJo (це вже другий такий) для медійників, що цікавляться мобільною журналістикою. У чому напруга та енергія цих тренінгів: за чотири дні учасники разом з експертами повинні пройти весь шлях – від початкових навичок роботи з камерою до рівня, який дозволяє робити гідні сюжети для редакцій. До нас приїхали люди насправді мотивовані, зацікавлені у вивченні можливостей мобільної журналістики для покращення контенту своїх медіа.
В перший же день медійники отримали MoJo-обладнання для редакцій, а тренери допомогли його налаштувати. Освоювали техніку, знімали стендапи, інтерв’ювали один одного, монтували. Знайомилися, ділилися досвідом, раділи маленьким досягненням. Зранку обговорюємо вперше змонтований матеріал, виправляємо помилки.
Що найцікавіше та найдрайвовіше? Це, мабуть, той самий момент, коли журналісти працюють «у полі». Важливо знайти тему, героїв, побачити її у повсякденні, а до цього ще й впоратися з технікою, а ще й вкластися у час. Для підготовки сюжету кожен обрав свою тему – релокований бізнес, що використав кризу як можливість та виклик; вдячність воїнам; інклюзія; молодіжний центр, що створює можливості для самореалізації молоді, та інші. Всі теми стосувалися соціальної згуртованості та відновлення. Знімаючи сюжети, журналісти використовували всі інструменти, які вивчали на тренінгу, – писали стендапи, закадровий текст, робили Vоx populi, брали інтерв’ю на вулицях Львова, вивчаючи думки людей. Готували сценарії, озвучували, монтували, виправляли помилки. Для багатьох це був перший досвід MoJo, та, попри всі труднощі, результат, за оцінкою тренерів, виявився дуже гідним.
На фестивалі сюжетів визначили переможців, а саме:
1 – Діана Коваленко (“Точка доступу”, Кропивницький).
2 – Марина Безпальченко (Міська Телестудія “Миргород”).
3 – Олександр Соломко (“На межі”, Ямпіль).
Але ж солодкі призи за класну роботу отримали усі.
Наталія Шутько, “Наш край” (Липова Долина):
– Я вважаю, що майбутнє медіа – за мультимедійним контентом, вдячна, що я цьому навчилася, будемо запроваджувати, а можливо, що редакція навіть буде колись на цьому гроші заробляти. Окрема подяка за техніку – нам така й не снилася.
Діана Коваленко, “Точка доступу” (Кропивницький):
– Це було дуже хвилююче, мені увесь час здавалося, що щось не запишеться, не буде звука – спікер так і вийшов. Але, тим не менш, можна було пробувати, «гратися», вчитися, прагнути зробити краще. Це був дуже класний досвід, я вже бачу, як йду на якийсь захід та роблю класні кадри. А наше медіа матиме більше гарного контенту.
Тетяна Дюг, Versii (Івано-Франківськ):
– Було складно, не знала, як поводитися з технікою та навіть більшість термінів була незнайомою. Вчилися дуже інтенсивно, постійно здавалося, що замало часу. Це класний досвід, бо писати ти вмієш багато, але як відокремити головне у три хвилини, сказати голосами інших людей, а не твоїм, головне – це важливо. Мені ще дуже багато вчитися, але я буду це робити.
Тренінг є частиною проєкту «Посилення стійкості українських медіа», який впроваджується Fondation Hirondelle та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity).
