У Львові вчилися робити професійні фото, що допомагають створювати яскраві історії, залучати аудиторії, виробляти сучасний та жвавий контент. З нами – журналісти регіональних видань та професійні тренери. Хто вже побував на наших тренінгах з фотоконтенту, знає: кілька напружених днів практичної роботи, дискусій та обговорень, роботи над помилками усій дружній групі медійників просто гарантовані.
На початку занурилися у дискусії стосовно важливості візуалізації заради підвищення якості контенту, говорили про сучасні тенденції та типові помилки у роботі з кадром, яких, безумовно, хотілося б уникнути. З тренерами та колегами обговорювали візуальний сторітелінг, структуру історії, типи та побудову кадрів, крупність, ракурси, експозицію та багато інших важливих нюансів роботи з камерою. А далі – найцікавіше: практикувалися використовувати різні режими зйомки та робити портретні фото. Привітний Львів – це завжди багато ракурсів, тем та ідей для фоторепортажів, отже побували у місті та добре попрацювали з камерами.
Один з експертів – відомий фотожурналіст Олександр Клименко (Укрінформ), який має великий досвід роботи у гарячих точках – на Ближньому Сході, в Африці, колишній Югославії. Фотодокументує російську агресію від початку війни. Отже, запросили поділитися досвідом, як він проводить зйомки, формує базу контактів, як зробив свої найкращі фото. Олександр долучився до дискусії щодо умов роботи медійників під час війни — коли журналісти повинні шукати баланс між суспільним інтересом, прагненням показати жахи війни та етичними стандартами професії, вимогами безпеки.
Учасники тренінгу поставили експерту багато суто практичних запитань: як спілкуватися з жертвами, чи можна знімати прихованою камерою, як писати про відновлення об’єктів, щоб не наражати на небезпеку, та інші. Говорили про те, що регіональні медіа взагалі можуть стати місцевими «документалістами»: за їхніми професійними фото й текстами можна вести хроніку життя та розвитку громад. Але «хронікери» повинні бути професіоналами, й кожне фото має розповідати свою історію.
Олександр Клименко, експерт:
– Журналіст сьогодні і пише і знімає – такий вже час. Універсальність – фото-відео-текст – підтримую. Сьогодні ми говорили на тренінгу, що фотографія – це світло, геометрія та емоції. А ще необхідна велика мотивація. Є також професійні амбіції, бажання бути у своїй справі найкращим. Щоб стати таким, треба дуже багато працювати, вчитися, вдосконалюватися, аж поки не будеш впевнений у найкращому результаті. Безумовно, дуже важливо опинитися «у той самий час у тому самому місці». Бути одним з перших, схопити емоції.
А ще мова йшла про особливості мобільної фотографії та портретної зйомки на смартфоні. Вчилися корегувати відзняті фото, відчувати та розуміти перспективу та об’єм. Швидко та при цьому якісно готувати фото до публікації. Хоча тренінг вийшов дуже насиченим, знайшовся час для обговорення результатів та своїх, великих чи маленьких, але дуже важливих досягнень у роботі з камерою.
Юрій Васильєв, тренер:
– На мій погляд, фотожурналістика — це не лише про техніку зйомки. Насамперед це про історії, що стоять за кожним кадром. Про сторітелінг, який передає суть моменту без слів. Про локальні медіа, що стають хронікерами своїх громад. І, можливо, одного дня саме за цими фотографіями вивчатимуть історію нашого часу.
Наталія Чайка (медіа з міркувань безпеки не називаємо):
– Я сьогодні тут переглядала мої знімки за ці три дні, й вони фактично ілюструють, як змінився рівень від першого дня до останнього. Фото останнього дня яскравіші, більш глибокі. Оті перші фото, коли ми працювали над фоторепортажами у місті, я б зараз інакше зробила, й розумію вже, як саме.
Практична частина – просто «фотолихоманка», й це було потужно!
Євген Хрипун, «Межівський Меридіан», Межова:
– Цей тренінг – і про знання, і про помилки. Я вчився правильно робити те, чим займаюся вже давно та постійно, але академічних знань з фотографії не мав. В описі очікувань від тренінгу писав й про експозиції, й глибину різкості, й кут зору – все це виявилося цікавим та насправді не таким вже й складним, дякую тренерам. А як воно все засвоїлося, покаже практика. Чому я кажу ще й про роботу над помилками? Бо фоторепортаж – це не просто купа навалених фото, а структурована історія. Ми тепер це розуміємо.
Світлана Овчаренко, «Вперед», Бахмут:
– Я в захваті від практичної частини: можна, наприклад, отак в русі класно зняти людину, – я не думала, що просто за допомогою смартфону. Але важливо, що ми говорили не тільки про технічні нюанси фотографування, але обговорювали й етичні моменти роботи журналіста з камерою. Бо в погоні за сенсацією, за переглядами, азарт іноді зашкалює, й потім ти жалкуєш, що, можливо, зайве опублікував.
Тетяна Лучинська, «Маяк-Медіа», Богодухів:
– Я взагалі вважала, що фотографія – це не настільки щось таке важливе, й з початку нашого знайомства говорила, що фото у мене взагалі не виходять. Коли побувала на тренінгу ІРМІ з MOJO, то вирішила, що це моя перша та єдина любов. І ось виявляється, що фотографія – це також класно (коли фото насправді класне)! Навчання було зрозумілим та доступним, хоча мені й непросто розбиратися у технічних моментах. За 25 років моєї роботи не знала, що фоторепортаж має свою структуру. Ось з понеділка, мабуть, з того й почну – зроблю фоторепортаж.
Не обійшлося без домашнього завдання – створити фоторепортажі про свої редакції. Як завжди, наші тренери та ментори залишаються на зв’язку та готові підтримувати, консультувати. Додамо, що плануємо тренінг просунутого рівня для найбільш мотивованих та зацікавлених у додаткових знаннях та навичках.
Тренінг проходить в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні», що впроваджується Fondation Hirondelle та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity).
