Цими днями говоримо про журналістику рішень (SoJo). Учасники тренінгу, що розпочався за цієї тематики у Львові, – редактори вісімнадцяти регіональних та гіперлокальних видань, які беруть участь у проєкті «Посилення стійкості українських медіа».
Отже, чому саме журналістика рішень? Дослідження, проведені ІРМІ, підтвердили тенденцію, яку виявляють й інші дослідники медіа. Люди відмовляються від негативних новин на користь матеріалів, які показують перспективу рішень актуальних проблем. У цьому проєкті, де головними темами є соціальна згуртованість, реконструкція та відбудова, прагнемо надати учасникам інструменти, які б дозволили підвищити довіру до медіа, пропонувати шляхи розв’язання спільних проблем, важливих для громад. SoJo – це про можливості побачити перспективу, про те, що важливим є не тільки результат, а й шлях до нього. Про залучення громад до обговорення проблем та пошук рішень, мотивацію людей та протидію дезінформації.
Тож розбиралися, що таке SoJo та чим відрізняється від конструктивної журналистики, якими є основні принципи побудови матеріалів. В групах обговорювали матеріали у форматі журналістики рішень, які були зроблені колегами з інших країн. Дискутували, а як саме ми б могли зробити такі тексти, які формати та інструменти використати. А ще відбувся прем’єрний показ фільму НСЖУ «Сторінки надії» – про роботу видань, які виходять на прифронтових територіях, зокрема, про «Трудову славу» та її редакторку Світлану Карпенко.
Як визначити зв’язок між розслідувальною журналістикою та SoJo? З якими проблемами стикаються медіа, що практикують журналістику рішень в Україні? На тренінгу з SoJo чи не найголовнішою темою стало обговорення, як залучити аудиторії до журналістики рішень, знайти актуальні теми – саме для розкриття у цьому форматі. Тренерка Міналь Тхакур (Transitions Online, Чехія) не тільки запропонувала обговорити методологію SoJo, але й привезла з собою чимало суто практичних вправ, які допомогли засвоїти нові інструменти та формат. Наприклад, як можна написати у форматі журналістики рішень історію, яка раніше була темою проблемного матеріалу.
Назарій Вівчарик, «Прочерк»:
– Дикую за гарне поєднання теорії та практики; мали можливість проаналізувати матеріали колег – чого бракує? як це можна було б інакше структурувати? Опитування, наприклад, дуже гарно доповнюють матеріали та у поєднанні з текстом дають класний результат. Також дякую за колоритні теми, життєві. Можна говорити не тільки про війну, але й, наприклад, про жінок, які у цей час відроджують ремесла.
Владислав Лесик, «Рубрика»:
– Цей тренінг був покращенням навичок та знань про журналістику рішень. Зрозумів, що варто концентруватися на інсайтах, труднощах. Залучати більше спікерів, не ідеалізувати рішення. Спробувати показати принаймні кілька шляхів, якими може йти громада чи людина, виршуючи проблему.
Павло Сухарєв, ТРК «Надія»:
– Журналістика рішень передбачає в центрі не людину, а проблему. Чотири стовпи, про які ми говорили, дають відповідь на питання, як грамотно побудувати структуру такого матеріалу, як зробити гарні сюжети, репортажі на 2-4 хвилини. Обмеження, ризики, вплив на інших людей в громаді – це дуже важливо. І навіть негативний досвід, класні ініціативи, які «не пішли», й чому так сталося – це також журналістика рішень. Це перестороги для громад, як врахувати ризики та помилки. Дякую за структурованість, доступність та фаховість без зайвої академічності.
Міналь Тхакур, тренерка:
– Журналістика рішень працює не лише на глобальному рівні, а й на локальному. Вона сприяє залученню аудиторії, зміцненню зв’язків у громадах, формуванню довіри. Адже медіа, з якими я тут працюю, — це локальні й гіперлокальні видання. Це потужний інструмент, який допомагає медіа краще реагувати на запити громад. Особливо зараз, коли люди дедалі більше відсторонюються від новин, не довіряють їм, почуваються пригніченими, втрачаючи надію, читаючи лише негатив. Саме журналістика рішень дає аудиторії надію, натхнення й енергію – і це мотивує продовжувати читати й дивитися новини.
Тренінг відбувся в рамках проєкту «Посилення стійкості українських медіа» впроваджується Fondation Hirondelle та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity).
