Розповідаємо про видання, які долучилися до проекту підтримки медіа, що реалізується IRMI у партнерстві зі швейцарською некомерційною організацією Fondation Hirondelle та за фінансування Swiss Solidarity. Як працюють наші колеги в жорстких воєнних умовах? Чи вдається зберегти редакції, відновити роботу, забезпечити журналістам безпеку?
Сьогодні пропонуємо інтерв’ю з Анатолієм Жупиною – головним редактором незалежної газети Херсонщини «Новий день» з лютого 1996 року. На момент повномасштабного наступу росії на Україну перебував у Херсоні, протягом місяця жив в окупації, рятуючи, за можливості, документацію та майно редакції. Наприкінці березня, після повідомлень, що по редактора вже приходили рашисти, довелося терміново виїжджати, ризикуючи життям.
– У вересні була інформація, що видання відновлює роботу у новому форматі. Чи вдалося це здійснити?
– Перехід до нового формату розпочався дещо раніше, ще на початку травня. Виїхавши з окупованого Херсона до Львова і трохи адаптувавшись, одразу почали думати, як працювати далі. Нас дуже підтримали у львівському Центрі журналістської солідарності НСЖУ: підказали, у якому напрямку рухатися, де і як шукати кошти, допомагали писати проекти. Я вже не кажу про моральну підтримку! Тож ми зв’язалися з працівниками нашої редакції, яких доля розкидала по Україні, і з тими, хто залишився в окупації. Усі розуміли, що людям потрібна достовірна інформація. Для початку вирішили відновити роботу в електронному варіанті. Створили сторінку у Фейсбуці, канал у Телеграм. Оновлений логотип NewDay ua доповнили слоганом: «Що тобі болить? Мені болить Херсон». Пріоритетними для нас стали регіональні новини. Та поки Херсонщина була в окупації, про друковану версію видання зі зрозумілих причин навіть мови не було.
А вже коли 11 листопада Херсон було звільнено, почали думати про відновлення газети. 17 листопада за підтримки НСЖУ та її зарубіжних партнерів вийшов перший спецвипуск. Головні теми номера – деокупація Херсона, приїзд Президента, гуманітарна допомога, відкриття поштових відділень, банків, повернення українського мобільного зв’язку тощо. Контент газети був піднесений, оптимістичний. Хоча усі розуміли, що рашисти нам цього не подарують, будуть мстити. Так і вийшло.
За час між виходами першого і другого спецвипусків «Нового дня» багато що змінилося на звільненій правобережній Херсонщині: ворог з лівобережжя нещадно обстрілює міста і села, гатить по житлових будинках, об’єктах інфраструктури, лікарнях, школах, пунктах видачі гуманітарної допомоги… Через це багато людей, котрі пережили окупацію, виїхали з міста. На щастя, для цього вже були створені умови.
Відновити видання у тому форматі, який зараз є – газета, сайт, Фейсбук-сторінка, Телеграм-канал – стало можливим також і завдяки фінансовій допомозі Національної спілки журналістів України та її іноземних партнерів. Окремо дякуємо за підтримку діяльності нашого колективу Міжнародному Інституту регіональної преси та інформації (ІРМІ).
Зараз готуємо до друку третій номер газети. Але я із нетерпінням чекаю того дня, коли на першій сторінці великими літерами ми напишемо слово «ПЕРЕМОГА»!
– Чи виходить підтримувати зворотній зв’язок зі своєю аудиторією?
– Звичайно, надихають на подальшу роботу читачі, які постійно дають зворотній зв’язок: пишуть, телефонують, коментують публікації. Ми спеціально вказали у газеті мій мобільний для того, щоб люди змогли розповісти про свої проблеми, а ми – допомогти їм. І звернення не забарилися. Телефонували з колишнього Великоолександрівського району (тепер Бериславський), просили допомогти виїхати до західних областей, на безпечну територію. З Херсонського району повідомляли про можливу співпрацю колишнього голови територіальної громади з окупантами. Людей здебільшого турбують побутові проблеми, гуманітарна допомога, медичне та пенсійне забезпечення тощо.
– Яким чином отримуєте інформацію для публікацій?
– Ті журналісти, котрі залишалися на окупованій ворогом території, повідомляли про ситуацію на місцях. Почасти за відсутності стабільного зв’язку та з ризиком для життя. Для того, щоб передати інформацію, їм доводилося долати чималу відстань у пошуках інтернету. При цьому важливим залишалося питання конспірації і для самих журналістів, і для їхніх інформаторів, адже нехтування цим вартує життя.
Після звільнення правобережної Херсонщини ситуація з отриманням звідти інформації поліпшилася. Журналісти вже вільніше, хоча й під вибухами, пересуваються її територією і готують матеріали.
Підтримуємо ми і тісні зв’язки з херсонськими спільнотами, що утворилися у Львові, Івано-Франківську, Вінниці тощо. Звідти теж отримуємо цікаву інформацію про життя ВПО, яку допомогу вони надають ЗСУ та жителям деокупованої території Херсонщини.
– Які матеріали, на Ваш погляд, є найбільш актуальними сьогодні для Херсона і не тільки?
– Сьогодні Херсонщина переживає особливо тяжкі часи. Так склалося, що правобережжя області звільнене від окупантів, але постійно потерпає від нищівних ворожих атак. Лівобережжя все ще під нестерпним гнітом рашистів. Різні життєві обставини диктують і різні теми, що цікавлять людей. На звільненій землі потрібна інформація про гуманітарну допомогу, евакуацію, фінансову підтримку держави і волонтерів, медицину, пенсії, будматеріали.
Тоді як на лівобережжі людям болять зовсім інші питання: пресинг окупантів, депортація, вивезення дітей під виглядом оздоровлення, викрадення і вбивство мирних жителів, партизанський рух, віджимання бізнесу, перспектива звільнення. Наше головне завдання – дати достовірну інформацію на обидва береги Дніпра.
А ще ми знаємо, що нас читають далеко за межами Херсонщини та України. Це і громадяни України, які змушені були виїхати через війну, і небайдужі іноземці. Їм також маємо доносити інформацію з окупованого та деокупованого Півдня.
– Які завдання стоять найближчим часом перед редакцією? На яку допомогу очікуєте від проекту? Що є найважливішим?
– Поточні оперативні новини щодня даємо на нашому сайті (www.newdayua.net), у Фейсбуці та Телеграм. А у газеті, що виходить спецвипусками, даємо інформацію, яка не втрачає актуальності тривалий час: інтерв’ю, аналітика, корисні контакти та поради тощо. Важливою для нас є географія видання, щоб матеріали були не тільки про Херсон. Тут, знову ж таки, не забуваємо про окуповане лівобережжя. Люди, коли їх звільнять, побачать, що весь цей час про них писали, не забували жодної миті.
У Херсоні в редакції була потужна матеріальна база, великий колектив професіоналів. На новому місці за нових обставин довелося все починати з нуля. І лише підтримка фінансова, технічна небайдужих колег, партнерів, донорів дала можливість втриматися та відновитися у медіа-просторі.
Цей проект дає можливість придбати таку необхідну для роботи техніку, задовольнити базові потреби редакції у витратних матеріалах, залучити до співпраці більше журналістів, матеріально заохочувати їх, розширити географію відряджень.
Сьогодні найважливішим ми вважаємо відновлення стабільного та регулярного виходу друкованої газети «Новий день». Без донорської підтримки повноцінна робота редакції, на жаль, неможлива, оскільки на кошти від передплати та реклами розраховувати не доводиться. Однак потреба аудиторії у друкованому слові – величезна. На Херсонщині, як відомо, є проблеми з електрикою, інтернетом, мобільним зв’язком, а відтак – і з доступом до інформації. Люди радіють, коли отримують рідну газету, як ковток свіжого повітря, як символ свободи і незламності духу. Одна читачка подзвонила і розповіла, що коли тримали в руках перший спецвипуск «Нового дня», плакали усією сім’єю. Останній раз газети тут виходили ще до повномасштабної війни…
