Новини IRMI

«Вперед»: «Газета – це наш фронт и наш внесок у перемогу»

Людям, що мешкають в тяжких воєнних умовах, не вистачає не тільки їжі, світла та медикаментів. В дефіциті також інформація. Світлана Овчаренко – головний редактор бахмутської газети «Вперед» – зробила неможливе, аби бахмутяни знов почали отримувати газету. В рамках проекту підтримки сталості українських медіа пропонуємо інтерв’ю з пані Світланою.

– Бахмут. Якої інформації про нього бракує українському суспільству?
– Зараз Бахмут є центральною темою практично всіх новин, телесюжетів, перших шпальт не тільки українських, а й світових часописів. Він став місцем паломництва журналістів усього світу, про життя у ньому з екранів телевізорів, у радіоетерах та газетних шпальт різного рівня розказано дуже багато. Це інформація з різних джерел: від Президента країни до старенької бабусі з бахмутської вулиці. Тому я вважаю, що інформації для того, аби суспільство усвідомило, що наше героїчне місто в найскладніших умовах ціною багатьох життів тримає зараз оборону не тільки України, а й всієї Європи, не бракує.

– Чого найбільше потребують сьогодні ваші читачі?
– Тут усе якраз навпаки. Світ знає про Бахмут практично все, а ось бахмутяни дуже потребують інформації. І тут уже зона нашої відповідальності.

Коли поруч із містом розпочалися найзапекліші бої, не стало світла, мобільного зв’язку та Інтернету, коли люди, що залишилися у Бахмуті, опинились у повному інформаційному вакуумі, єдиним джерелом інформації для них могла стати тільки газета. Тільки газета могла донести важливу та достовірну інформацію про ситуацію в Україні та місті, а найголовніше, про можливість евакуації та отримання безкоштовного прихистку, одержання медичної та гуманітарної допомоги.

4 листопада першу після довгих восьми місяців вимушеної перерви газету «Вперед» за допомогою волонтерів та місцевої влади вдалося доправити до Бахмуту та роздати тим, хто ще й досі залишається в епіцентрі бойових дій, нашим виснаженим бахмутянам, що сидять по підвалах і гадки не мають про те, що коїться навкруги. Ви не уявляєте, настільки тяжка зараз там ситуація.

Надрукувати перший номер газети нам допомогли Спілка журналістів України та їхні японські партнери. До кінця минулого року світ побачили ще чотири номери газети та два вийшли у січні. Це вже багато у чому завдячуючи проекту Інституту регіональної преси та інформації «Підвищення стійкості українських медіа» спільно зі швейцарською організацією Медіа за мир та людську гідність.

Коли волонтери розповідають, як плачуть люди, беручи у Бахмуті під нещадними обстрілами до рук газету, ми розуміємо, що це наш фронт і наш внесок у Перемогу. Тільки завдяки газеті «Вперед» бахмутяни дізнались, що вони не покинуті та не забуті, що весь світ зараз із ними, що Президент практично у кожному своєму зверненні згадує про Бахмут…

– Як працює зараз редакція вашого видання?
-Ми мали великі економічні та організаційні проблеми. Колектив розкидало по всій Україні. Але нам вдалося вийти з цього тяжкого піке та навчитися працювати в умовах війни. Потроху збирається колектив. Добуваємо інформацію, пишемо матеріали, верстаємо, друкуємо – все дистанційно. За умов постійних відключень світла, зв’язку, Інтернету часто працювати доводиться ночами. Особливо, коли йде верстка газети. Ми з верстальником знаходимось у різних містах. Коли у мене вмикають світло, у нього воно вимикається і навпаки. Часто за добу «співпадаємо» пару раз по годині-дві. Постійно на зв’язку, ставимо будильники і на другу годину ночі, і на четверту ранку і працюємо, бо знаємо, газету чекають наші читачі, які як ніколи зараз потребують чесної перевіреної інформації. Ми маємо вчасно відправити газету до друкарні, щоб не розірвати той ланцюжок, по якому вона доправляється до Бахмута. Вибудувати його було вкрай непросто. Але то вже інша історія.

– На яку підтримку проєкту очікуєте передусім?
– Фінансовий бік проекту, звичайно, дуже важливий. Не відкрию секрету, якщо скажу, що газета може бути фінансово спроможною тільки реалізуючі свій наклад та публікуючи рекламу. До війни ми твердо стояли на ногах, мали солідний тираж і ніколи не отримували жодних дотацій. Тепер газету в Бахмуті ми роздаємо, звичайно ж, безкоштовно, про рекламу і не йдеться.

Але цей проєкт для нас – це насамперед можливість вийти із зони свого комфорту, навчитися, спілкуючись із колегами та менторами проєкту, новим підходам у сучасній журналістиці та інструментам, які зроблять наше видання більш мультимедійним, збільшать аудиторію читачів та їхню довіру до газети як надійного джерела інформації. На даному етапі, наприклад, ми взялися за реконструкцію свого сайту та створення сторінок газети у соцмережах. До війни наша редакція випускала дві газети: «Вперед» на 24 шпальтах та «Погляд» – на 16. На чотирьох журналістів це було велике навантаження, і на сайт та соцмережі просто бракувало часу. Тепер ми все ж таки хочемо, якщо можна так сказати, стати більш сучасними. Великі надії у цьому плані покладаємо на проєкт.

IRMI Новини

Спеціальні відзнаки для українських журналістів від CEI SEEMO

Про стійкість медіа: ділимося досвідом на Donbas Media Forum 2023

Запрошуємо медіа до участі у новому проєкті

MOJO 2.0

Вересневе навчання для молоді: від базових знань до фахових нюансів

Місцеві газети: вижити, щоб розвиватися