Три дні з MOJO. У Львові пройшов третій продакшн-тренінг для журналістів, які вже опанували MOJO, оцінили усі його переваги, щодня знімають відео, але не хочуть зупинятися на досягнутому. Тож «відкрили» для них цю кількаденну лабораторію по відточенню майстерності із зйомок та монтування на смартфоні.

Журналісти з різних регіонів України, як і на минулому тренінгу, працюють парами: кожен привіз частину сюжету зі свого міста, та робота над спільною темою продовжилася зйомками у Львові. Цього разу акцент було зроблено на звуці: вчилися вирівнювати його на смартфоні, опанували новий корисний додаток. Сучасні техніки зйомки повинні додати сюжетам динаміки, зробити більш виразними панорамні відео та професійними – стендапи. Говорили про важливість грамотного освітлення та зйомку у русі. До того ж, робота у парах під час монтажу дозволила, кажуть журналісти, підтримувати один одного, ділитися досвідом та навичками.

Ці дні для вас, як і для нашої команди, пролетіли як один, чи не так?

Юлія Савва, Гард.City:

– Відеожурналістика це дуже зручно, класно та пропонує багато можливостей. Раніше основному працювала з текстами, тепер значно більше додаємо відеосюжетів. Крім Ютуба, маємо й Інстаграм, рілси, навіть у Тік-ток вийшли. З кожного з трьох тренінгів привожу якесь «вау-відкриття» для себе. Ось, наприклад, як робити перебивки, вирівнювати звук. Все це використовую в щоденній роботі.

Анастасія Ковальчук, Вісті Придніпров’я:

– Коли я їхала на першій тренінг з MOJO, мені здавалося, нічого не вийде. Після кількох лабораторій, з усім багажем знань, коли вже використовуєш графіку, робиш стендапи, працюєш із звуком, почуваеш себе інакше. Впевненіше. Бо володієш знаннями, розумієш підходи та техніки, знаєш, які з них краще використати у певній ситуації. Дякую не тільки за навчання, але й за позитив. Можливість ненадовго забути про буденне та захопитися новим.

Ксенія Мініна, Жовті Води.City

– Ми евакуювалися з Волновахи у 2022 році, залишилися абсолютно без техніки, і до того, як потрапити на тренінги з МОJО, самотужки намагалися знімати. Без оператора. За інерцією купили фотоапарат, яким можна писати відео, лише тому, шо він у нас вже колись був. І свій перший айфон ми отримали якраз від проєкту. Зараз ми продовжуємо жити, мабуть, саме завдяки тому, що робимо відео – і рекламу, і актуальний для людей контент. Громада нас підтримує.

Тренінг є частиною проєкту «Посилення стійкості українських медіа», який впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity).

Центри спротиву, діти на лінії фронту, вшанування пам’яті загиблих та покинуті тварини… Ось тільки деякі тематики сюжетів, над якими працюють парами журналісти з редакцій різних регіонів України під час нинішнього тренінгу. Кожен з пари відзняв та привіз частину сюжету зі свого міста – і тепер робота над спільною темою продовжиться зйомками у Львові та монтажем. В результаті медійники отримають відео, що будуть однаково цікаві аудиторіям обох міст, про які йдеться у «парних» сюжетах.

Такою є ідея тренінгу з мобільної журналістики, що стартував у Львові. У ході навчання досвідчені журналісти та редактори опановували новітні технології зйомок в форматі MOJO на обладнанні, яке IRMI в рамках проекту безкоштовно передав редакціям на початку тренінгу. Обговорювали, що такое сторітелінг; вчилися знімати та монтувати інтерв’ю двома телефонами за будь-яких умов, наче у справжній студії, робити мобільні репортажі, записувати звук, знімати тізер-сюжети в парах. Говорили також про можливості сучасних радіомікрофонних систем, які сьогодні отримала кожна редакція. «Для газетярів непросто мислити відеокартинками. Тому важливі навички розробки сюжетів, розуміння, як тримати увагу глядача, донести до нього думку авторів», – коментує тренерка Олена Астрахович.

З часу наших перших тренінгів з MOJO значно змінився професійний рівень сюжетів, які готують журналісти, їхній досвід, навички та можливості. Й завдання стають складнішими – наприклад, кожній парі журналістів створити спільний сюжет, що поєднає загальною ідеєю кадри з двох різних міст України. Та ще дознімати у Львові. Результат – вражаючий. Вже можемо та знаємо багато чого – навіть про можливості обладнання для організації прямих трансляцій, у тому числі за допомогою декількох камер. Використовуємо нові навички зйомки інтерв’ю у 4К, монтаж з перекадруванням. Візуалізуємо дані, знаходимо більше різних експертів та героїв. Історії стають різноплановими, яскравими, цікавими аудиторіям різних регіонів. А день монтажу – це час визначитися з матеріалом, позбутися зайвого, виправити помилки, об’єднати кадри, створюючи відеоісторії.

-Сюжети стали якіснішими, грунтовними, з більшим зануренням у тему, а власне теми – різноманітнішими. Робота з інтерв’ю, титрами та навіть графічними елементами -впевненішою, – вважає Юрій Васильєв, тренер IRMI.

Юлія Савва, Гард.City:

– Тренінг сприймався як нова сходинка. Й сюжети складніші, і техніка нова, треба її ще опановувати. Непросто скомпонувати всі ці фрагменті із різних регіонів, навіть країн, поєднати в одну історію. Дуже комфортно працювалося в парі з колегою, й разом ми таки впоралися. На майбутнє – мені було б дуже цікаво дізнатися, як інші журналісти роблять графічні елементи, які вони додають до відео, це клас!

Наталія Чайка, РІА Південь:

– Скажу, що без форс-мажорів не буває журналістики. І те, що ми сьогодні відчули під час роботи над сюжетом, – це суцільний форс-мажор. З яким ми, вважаю, все ж таки непогано впоралися, хоча немало ще треба доопрацювати. Дуже підтримували ментори; щиро вдячна також журналістській спільноті, вважаю, у всіх вийшли неймовірні сюжети. Особливо – про хвилину мовчання, приклад, на який я буду орієнтуватися в своїй роботі.

Яна Лазорик, ТРК РАІ:

– Дякую за такий крутий черговий цікавий, продуктивний тренінг. Ціную можливість працювати з колегами із різних регіонів, з різних газет, радіо та ТВ, захоплююся їхньою роботою в гарячих точках. Сьогоднішній сюжет-переможець стовідсотково заслужив перше місце, він демонструє неймовірну любов до цієї праці, силу та витримку колег з гарячих регіонів. Дякую за ваш досвід.

Тренінг проходить у рамках проєкту «Посилення стійкості українських медіа», який впроваджується Fondation Hirondelle та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity).

А у нас – нова група та новий тренінг з MoJo (це вже другий такий) для медійників, що цікавляться мобільною журналістикою. У чому напруга та енергія цих тренінгів: за чотири дні учасники разом з експертами повинні пройти весь шлях – від початкових навичок роботи з камерою до рівня, який дозволяє робити гідні сюжети для редакцій. До нас приїхали люди насправді мотивовані, зацікавлені у вивченні можливостей мобільної журналістики для покращення контенту своїх медіа.

В перший же день медійники отримали MoJo-обладнання для редакцій, а тренери допомогли його налаштувати. Освоювали техніку, знімали стендапи, інтерв’ювали один одного, монтували. Знайомилися, ділилися досвідом, раділи маленьким досягненням. Зранку обговорюємо вперше змонтований матеріал, виправляємо помилки.

Що найцікавіше та найдрайвовіше? Це, мабуть, той самий момент, коли журналісти працюють «у полі». Важливо знайти тему, героїв, побачити її у повсякденні, а до цього ще й впоратися з технікою, а ще й вкластися у час. Для підготовки сюжету кожен обрав свою тему – релокований бізнес, що використав кризу як можливість та виклик; вдячність воїнам; інклюзія; молодіжний центр, що створює можливості для самореалізації молоді, та інші. Всі теми стосувалися соціальної згуртованості та відновлення. Знімаючи сюжети, журналісти використовували всі інструменти, які вивчали на тренінгу, – писали стендапи, закадровий текст, робили Vоx populi, брали інтерв’ю на вулицях Львова, вивчаючи думки людей. Готували сценарії, озвучували, монтували, виправляли помилки. Для багатьох це був перший досвід MoJo, та, попри всі труднощі, результат, за оцінкою тренерів, виявився дуже гідним.

На фестивалі сюжетів визначили переможців, а саме:

1 – Діана Коваленко (“Точка доступу”, Кропивницький).

2 – Марина Безпальченко (Міська Телестудія “Миргород”).

3 – Олександр Соломко (“На межі”, Ямпіль).

Але ж солодкі призи за класну роботу отримали усі.

Наталія Шутько, “Наш край” (Липова Долина):

– Я вважаю, що майбутнє медіа – за мультимедійним контентом, вдячна, що я цьому навчилася, будемо запроваджувати, а можливо, що редакція навіть буде колись на цьому гроші заробляти. Окрема подяка за техніку – нам така й не снилася.

Діана Коваленко, “Точка доступу” (Кропивницький):

– Це було дуже хвилююче, мені увесь час здавалося, що щось не запишеться, не буде звука – спікер так і вийшов. Але, тим не менш, можна було пробувати, «гратися», вчитися, прагнути зробити краще. Це був дуже класний досвід, я вже бачу, як йду на якийсь захід та роблю класні кадри. А наше медіа матиме більше гарного контенту.

Тетяна Дюг, Versii (Івано-Франківськ):

– Було складно, не знала, як поводитися з технікою та навіть більшість термінів була незнайомою. Вчилися дуже інтенсивно, постійно здавалося, що замало часу. Це класний досвід, бо писати ти вмієш багато, але як відокремити головне у три хвилини, сказати голосами інших людей, а не твоїм, головне – це важливо. Мені ще дуже багато вчитися, але я буду це робити.

Тренінг є частиною проєкту «Посилення стійкості українських медіа», який впроваджується Fondation Hirondelle та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity).

Цими днями говоримо про журналістику рішень (SoJo). Учасники тренінгу, що розпочався за цієї тематики у Львові, – редактори вісімнадцяти регіональних та гіперлокальних видань, які беруть участь у проєкті «Посилення стійкості українських медіа».

Отже, чому саме журналістика рішень? Дослідження, проведені ІРМІ, підтвердили тенденцію, яку виявляють й інші дослідники медіа. Люди відмовляються від негативних новин на користь матеріалів, які показують перспективу рішень актуальних проблем. У цьому проєкті, де головними темами є соціальна згуртованість, реконструкція та відбудова, прагнемо надати учасникам інструменти, які б дозволили підвищити довіру до медіа, пропонувати шляхи розв’язання спільних проблем, важливих для громад. SoJo – це про можливості побачити перспективу, про те, що важливим є не тільки результат, а й шлях до нього. Про залучення громад до обговорення проблем та пошук рішень, мотивацію людей та протидію дезінформації.

Тож розбиралися, що таке SoJo та чим відрізняється від конструктивної журналистики, якими є основні принципи побудови матеріалів. В групах обговорювали матеріали у форматі журналістики рішень, які були зроблені колегами з інших країн. Дискутували, а як саме ми б могли зробити такі тексти, які формати та інструменти використати. А ще відбувся прем’єрний показ фільму НСЖУ «Сторінки надії» – про роботу видань, які виходять на прифронтових територіях, зокрема, про «Трудову славу» та її редакторку Світлану Карпенко.

Як визначити зв’язок між розслідувальною журналістикою та SoJo? З якими проблемами стикаються медіа, що практикують журналістику рішень в Україні? На тренінгу з SoJo чи не найголовнішою темою стало обговорення, як залучити аудиторії до журналістики рішень, знайти актуальні теми – саме для розкриття у цьому форматі. Тренерка Міналь Тхакур (Transitions Online, Чехія) не тільки запропонувала обговорити методологію SoJo, але й привезла з собою чимало суто практичних вправ, які допомогли засвоїти нові інструменти та формат. Наприклад, як можна написати у форматі журналістики рішень історію, яка раніше була темою проблемного матеріалу.

Назарій Вівчарик, «Прочерк»:

– Дикую за гарне поєднання теорії та практики; мали можливість проаналізувати матеріали колег – чого бракує? як це можна було б інакше структурувати? Опитування, наприклад, дуже гарно доповнюють матеріали та у поєднанні з текстом дають класний результат. Також дякую за колоритні теми, життєві. Можна говорити не тільки про війну, але й, наприклад, про жінок, які у цей час відроджують ремесла.

Владислав Лесик, «Рубрика»:

– Цей тренінг був покращенням навичок та знань про журналістику рішень. Зрозумів, що варто концентруватися на інсайтах, труднощах. Залучати більше спікерів, не ідеалізувати рішення. Спробувати показати принаймні кілька шляхів, якими може йти громада чи людина, виршуючи проблему.

Павло Сухарєв, ТРК «Надія»:

– Журналістика рішень передбачає в центрі не людину, а проблему. Чотири стовпи, про які ми говорили, дають відповідь на питання, як грамотно побудувати структуру такого матеріалу, як зробити гарні сюжети, репортажі на 2-4 хвилини. Обмеження, ризики, вплив на інших людей в громаді – це дуже важливо. І навіть негативний досвід, класні ініціативи, які «не пішли», й чому так сталося – це також журналістика рішень. Це перестороги для громад, як врахувати ризики та помилки. Дякую за структурованість, доступність та фаховість без зайвої академічності.

Міналь Тхакур, тренерка:

– Журналістика рішень працює не лише на глобальному рівні, а й на локальному. Вона сприяє залученню аудиторії, зміцненню зв’язків у громадах, формуванню довіри. Адже медіа, з якими я тут працюю, — це локальні й гіперлокальні видання. Це потужний інструмент, який допомагає медіа краще реагувати на запити громад. Особливо зараз, коли люди дедалі більше відсторонюються від новин, не довіряють їм, почуваються пригніченими, втрачаючи надію, читаючи лише негатив. Саме журналістика рішень дає аудиторії надію, натхнення й енергію – і це мотивує продовжувати читати й дивитися новини.

Тренінг відбувся в рамках проєкту «Посилення стійкості українських медіа» впроваджується Fondation Hirondelle та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity).

Більше можливостей візуалізації для кращої якості публікацій. Це був перший тренінг з MOJO для представників редакцій, що не є нашими партнерами в рамках проєкту річної підтримки регіональних медіа. На них чекали чотири дні ну дуже напруженої роботи – від початкових навичок роботи з камерою аж до виготовлення якісного сюжету.

Чим цікавий цей тренінг? За ці чотири дні його учасники повинні були встигнути багато чого.

Отримати MOJO-обладнання для своїх редакцій.

За підтримки тренерів налаштувати обладнання.

Разом з експертами засвоїти всі тонкощі роботи з кадром, підготовки та монтажу сюжетів.

Розібрати, що таке інтерв’ю та як його насправді правильно робити.

Захопитися можливостями MOJO, насолодитися першими класними кадрами.

Познайомитися та обмінятися контактами.

Класно втомитися від величезної кількості практичних завдань.

Виправляти помилки, монтувати, обговорити всі складні моменти. Радіти результату.

У підсумку отримати готовий сюжет, що буде опубліковано.

І все це – done!

Особливої уваги заслуговують два останні дні – зйомки та робота над сюжетами. Репортажі готували на різних локаціях (у кожного – своя ідея): у центрі реабілітації, художньому училищі, модульному містечку, на вокзалі, опитували містян у центрі Львова. А далі – дуже інтенсивно монтували. Сперечалися, радилися, як покращити сюжети. Тренери допомагали з контентом, технічними навичками. Наприклад, як зробити титри, підрівняти звук. І навіть – одразу накласти логотип медіа на готовий сюжет.

Скажімо чесно, цей тренінг ще на стадії планування був дуже амбітним. Уперше перед нами стояло завдання за чотири дні навчити журналістів, які майже всі не мали власного досвіду підготовки відеосюжетів, непростим технікам та інструментам MOJO. Щоб учасники з нуля засвоїли весь процес та на виході отримали власноруч виготовлені гідні сюжети. Привезли до редакцій та розмістили у своїх медіа.

Все вдалося – вважають тренери.

Ще б один день додати… – кажуть журналісти.

Надія Зонтова, «Слов’янські Відомості»:

– На моєму телефоні майже немає фотографій зі Львова – тільки відео. І це моє перше в житті таке відео. Тут я взагалі багато чого зробила вперше – наприклад, озвучку. Але розумію, що хоча технічні моменти – це дуже цікаво та важливо, але не менш важливо, як «побудувати смисли».

Ірина Теличко, «Інформаційне агентство «ВІСТІ-НОВ»:

– Все життя працювала у друкованій газеті і не мала жодного уявлення про мобільну журналістику. Тут зрозуміла, наскільки це складно, але як захоплююче! Як класно навчитися самій робити якісні сюжети, знаходити картинку, кадр. Титрувати, монтувати. У редакції ми плануємо повернутися до відеоконтенту. Був свій Ютуб-канал, трішки забули про нього, бо не було ані досвіду ні знань. Тепер, думаю, його відновимо та будемо активно працювати з контентом.

Іванна Данюк, Переяслав.City:

– Колись мені довелося таскати величезну камеру зі штативом. Мабуть, тяжко, було, може, я цього не помічала, бо була молодше. Зараз техніка компактна, але все так непросто! Коли знімаєш, хвилюєшся, людина чекає, забуваєш щось натиснути, треба ще штатив виставити… Але це, безумовно, було круто, і якби ще додати день, то відео були б ще краще. Ми намагаємося в редакції вже впроваджувати відеоформати, а тепер вийдемо на новий рівень, я всіх навчу!

Тренінг є частиною проєкту «Посилення стійкості українських медіа», який впроваджується Fondation Hirondelle та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity).

У Львові вчилися робити професійні фото, що допомагають створювати яскраві історії, залучати аудиторії, виробляти сучасний та жвавий контент. З нами – журналісти регіональних видань та професійні тренери. Хто вже побував на наших тренінгах з фотоконтенту, знає: кілька напружених днів практичної роботи, дискусій та обговорень, роботи над помилками усій дружній групі медійників просто гарантовані.

На початку занурилися у дискусії стосовно важливості візуалізації заради підвищення якості контенту, говорили про сучасні тенденції та типові помилки у роботі з кадром, яких, безумовно, хотілося б уникнути. З тренерами та колегами обговорювали візуальний сторітелінг, структуру історії, типи та побудову кадрів, крупність, ракурси, експозицію та багато інших важливих нюансів роботи з камерою. А далі – найцікавіше: практикувалися використовувати різні режими зйомки та робити портретні фото. Привітний Львів – це завжди багато ракурсів, тем та ідей для фоторепортажів, отже побували у місті та добре попрацювали з камерами.

Один з експертів – відомий фотожурналіст Олександр Клименко (Укрінформ), який має великий досвід роботи у гарячих точках – на Ближньому Сході, в Африці, колишній Югославії. Фотодокументує російську агресію від початку війни. Отже, запросили поділитися досвідом, як він проводить зйомки, формує базу контактів, як зробив свої найкращі фото. Олександр долучився до дискусії щодо умов роботи медійників під час війни — коли журналісти повинні шукати баланс між суспільним інтересом, прагненням показати жахи війни та етичними стандартами професії, вимогами безпеки.

Учасники тренінгу поставили експерту багато суто практичних запитань: як спілкуватися з жертвами, чи можна знімати прихованою камерою, як писати про відновлення об’єктів, щоб не наражати на небезпеку, та інші. Говорили про те, що регіональні медіа взагалі можуть стати місцевими «документалістами»: за їхніми професійними фото й текстами можна вести хроніку життя та розвитку громад. Але «хронікери» повинні бути професіоналами, й кожне фото має розповідати свою історію.

Олександр Клименко, експерт:

– Журналіст сьогодні і пише і знімає – такий вже час. Універсальність – фото-відео-текст – підтримую. Сьогодні ми говорили на тренінгу, що фотографія – це світло, геометрія та емоції. А ще необхідна велика мотивація. Є також професійні амбіції, бажання бути у своїй справі найкращим. Щоб стати таким, треба дуже багато працювати, вчитися, вдосконалюватися, аж поки не будеш впевнений у найкращому результаті. Безумовно, дуже важливо опинитися «у той самий час у тому самому місці». Бути одним з перших, схопити емоції.

А ще мова йшла про особливості мобільної фотографії та портретної зйомки на смартфоні. Вчилися корегувати відзняті фото, відчувати та розуміти перспективу та об’єм. Швидко та при цьому якісно готувати фото до публікації. Хоча тренінг вийшов дуже насиченим, знайшовся час для обговорення результатів та своїх, великих чи маленьких, але дуже важливих досягнень у роботі з камерою.

Юрій Васильєв, тренер:

– На мій погляд, фотожурналістика — це не лише про техніку зйомки. Насамперед це про історії, що стоять за кожним кадром. Про сторітелінг, який передає суть моменту без слів. Про локальні медіа, що стають хронікерами своїх громад. І, можливо, одного дня саме за цими фотографіями вивчатимуть історію нашого часу.

Наталія Чайка (медіа з міркувань безпеки не називаємо):

– Я сьогодні тут переглядала мої знімки за ці три дні, й вони фактично ілюструють, як змінився рівень від першого дня до останнього. Фото останнього дня яскравіші, більш глибокі. Оті перші фото, коли ми працювали над фоторепортажами у місті, я б зараз інакше зробила, й розумію вже, як саме.

Практична частина – просто «фотолихоманка», й це було потужно!

Євген Хрипун, «Межівський Меридіан», Межова:

– Цей тренінг – і про знання, і про помилки. Я вчився правильно робити те, чим займаюся вже давно та постійно, але академічних знань з фотографії не мав. В описі очікувань від тренінгу писав й про експозиції, й глибину різкості, й кут зору – все це виявилося цікавим та насправді не таким вже й складним, дякую тренерам. А як воно все засвоїлося, покаже практика. Чому я кажу ще й про роботу над помилками? Бо фоторепортаж – це не просто купа навалених фото, а структурована історія. Ми тепер це розуміємо.

Світлана Овчаренко, «Вперед», Бахмут:

– Я в захваті від практичної частини: можна, наприклад, отак в русі класно зняти людину, – я не думала, що просто за допомогою смартфону. Але важливо, що ми говорили не тільки про технічні нюанси фотографування, але обговорювали й етичні моменти роботи журналіста з камерою. Бо в погоні за сенсацією, за переглядами, азарт іноді зашкалює, й потім ти жалкуєш, що, можливо, зайве опублікував.

Тетяна Лучинська, «Маяк-Медіа», Богодухів:

– Я взагалі вважала, що фотографія – це не настільки щось таке важливе, й з початку нашого знайомства говорила, що фото у мене взагалі не виходять. Коли побувала на тренінгу ІРМІ з MOJO, то вирішила, що це моя перша та єдина любов. І ось виявляється, що фотографія – це також класно (коли фото насправді класне)! Навчання було зрозумілим та доступним, хоча мені й непросто розбиратися у технічних моментах. За 25 років моєї роботи не знала, що фоторепортаж має свою структуру. Ось з понеділка, мабуть, з того й почну – зроблю фоторепортаж.

Не обійшлося без домашнього завдання – створити фоторепортажі про свої редакції. Як завжди, наші тренери та ментори залишаються на зв’язку та готові підтримувати, консультувати. Додамо, що плануємо тренінг просунутого рівня для найбільш мотивованих та зацікавлених у додаткових знаннях та навичках.

Тренінг проходить в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні», що впроваджується Fondation Hirondelle та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity).

Коли: 13–16 липня 2025 року

Де: Львів

Мобільна журналістика (MOJO) стає дедалі потужнішим інструментом створення якісного контенту та боротьби з дезінформацією. Тож обговорюємо, як MOJO-технології допомагають журналістам швидко реагувати на події, перевіряти факти та створювати контент, який відповідає потребам аудитoрії.

Програма тренінгу:

– Практичні навички відеозйомки: композиція кадру, робота зі штативами, мікрофонами та додатковим обладнанням.

– Основи відеомонтажу з акцентом на швидкій обробці матеріалу за допомоги мобільних пристроїв.

– Техніки інтерв’ю для отримання достовірної інформації, особливості комунікації, візуальний сторітелінг.

Навчання поєднує теорію з практикою, аналізом результатів роботи. За підтримки тренерів учасники створюватимуть відеоматеріали за обраними темами для подальшого розміщення у своїх медіа.

Критерії відбору:

– До участі запрошуються представники медіа, які НЕ є учасниками компоненту річної підтримки в рамках нашого проєкту.

– Медіа надають письмове зобов’язання розмістити створений під час тренінгу сюжет на власній платформі.

– Кандидати подають концепцію сюжету та детальний план зйомки у Львові за одним із напрямків: соціальна згуртованість, висвітлення воєнних злочинів, відбудова/відновлення, безпека.

– Від одного медіа може подаватися кілька кандидатур, але буде обрано одного учасника.

– З потенційними учасниками відбудеться онлайн-інтерв’ю з обговорення їхніх навичок з МОJО, очікувань від тренінгу, координації знімального процесу.

– Також учасники отримають комплект MOJO-обладнання для їхніх редакцій, який має бути прийнятий на баланс медіа.

Всі логістичні витрати (транспорт, готель, харчування) компенсуються організаторами.

Цільова аудиторія: діючі редактори та журналісти офіційно зареєстрованих локальних та гіперлокальних медіа.

Подача заявок:

Реєстрація на тренінг відкрита до 24 червня за посиланням.

Відібраних кандидатів буде повідомлено завчасно.

Нагадуємо, що цей тренінг є частиною проєкту «Посилення стійкості українських медіа», який впроваджується Fondation Hirondelle(Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity).