21 Чер

Як ми навчалися мобільності в Одесі. Чотири дні з MOJO

Тренінг з мобільності в Одесі для представників редакцій, які ми підтримуємо в рамках проєкту “Підвищення стійкості українських медіа”, – це навчання з експертами, напружена робота над сюжетами, опанування новою технікою, професійне спілкування с колегами. А ще – робота у бомбосховищі та чудовий блюз від нашого тренера.

Вже у перший день кожен з учасників отримав для редакції набір професійної техніки з аксесуарами до неї – смартфони, мікрофони, штативи, адаптери, лед-освітлення, професійні рюкзаки. На новому обладнанні журналісти вчаться працювати протягом цих чотирьох днів – знімати та монтувати відео на смартфонах, користуватися штативом, налаштовувати освітлення, робити текст у кадрі. Під час вимушеного перебування у бомбосховищі дізналися, як пристосовуватися до зйомок за умов відсутності природного освітлення: налаштовувати світло, мікрофон та штатив. В кадрі – тренер Робб Монтгомері, що супроводжував навчання чудовим гітарним блюзом.

Герої, локації та теми поєднує одне – це Mojo-репортажі про інтеграцію переселенців в Одесі. Й мова йде про соціальну згуртованість, людяність, вміння знайти себе та підтримати тих, хто поруч. Усе, чого вчилися перші два дні на тренінгу з мобільної журналістики, журналісти застосовували на практиці, працюючи над реальними історіями для своїх сюжетів. І, як і тижнем раніше в Івано-Франківську, надихалися героями, про яких розповідали. Їхнім умінням зберегти творчий настрій і майстерність, радіти життю, незважаючи на війну, переселення, інтеграцію на новому місці, в нових умовах… Ці кадри стануть повноцінними сюжетами, які журналісти розмістять у своїх виданнях. І найважче, кажуть наші учасники, вмістити весь зібраний матеріал у дві хвилини. Дякуємо тренерам, які допомагають і підказують, як це зробити краще – скоротити, змонтувати найголовніше попри спокусу показати якомога більше. Результат багатьох приголомшив: вийшло насправді стилістично різноманітне та вражаюче відео.

На міні-кінофестивалі більшістю голосів тренерів та учасників обрали найкращі сюжети. Імпровізований міні-концерт від Робба та солодощі за три кращі відео – так ми завершили цей тренінг. Відгуки журналістів: «Mojo – майбутнє нашої журналістики». «Нетривіальність». «Це дасть нам нову аудиторію». «Можливість надати читачеві якісний контент».

Це була захоплююча та інтенсивна робота. Репортери знімали героїв своїх сюжетів, а ми – репортерів. Ще одне відео про нетривіальність, професійність, готовність розвиватися.

Тренінг відбувся у рамках проекту “Підвищення стійкості українських медіа”, який IRMI виконує в партнерстві з Fondation Hirondelle за фінансової підтримки Swiss Solidarity.

16 Чер

How Do You Frame Your Story? Journalists are Showing More Mobility

How can you master interview and video shooting techniques if you are a journalist for a print or online publication (or even work “on multiple information fronts”), but with no relevant experience? This week a mobile journalism training was held in Ivano-Frankivsk for representatives of editorial offices that we support as part of “Improving Media Resilience in Ukraine” project.

The training contained minimum of theory and maximum of practice. Why mobile journalism? The topic was chosen at the request of the editorial offices. The ability to produce high-quality content with the tools that are at hand has become particularly relevant in the conditions of war, the loss of equipment by displaced editorial offices that remained in the occupied territories or was destroyed during enemy bombing. In addition, almost all print publications have added online versions. Mastering mobile technologies means making it easier for the audience to access information, make it more complete, and make the news more mobile. New knowledge and increased capacity make the media more sustainable and competitive.

So, we practiced using a smartphone “to the fullest” for shooting and even editing videos, learned how to make use of sound equipment, master the sound interface and additional video shooting techniques, and how to build out a frame. Where exactly to shoot an interview, how to avoid mistakes when recording and editing it. The trainers taught the trainees how to plan a shoot and tell a story.

Then practice followed – a chance to use new knowledge and skills to collect material for stories. Impressive and inspiring at the same time, as we expected, were the meetings with the protagonists working in the first volunteer surgical hospital. These are volunteer doctors, displaced persons from other regions of Ukraine, who are now rescuing, treating, rehabilitating, and supporting Ukrainian soldiers. Patients also undergo psychological rehabilitation in the center, where, among other things, they are also offered hippotherapy. Is the importance of psychological support for people who have returned from the war for the social cohesion even be brought up?..

“We worked with journalists who came from different media outlets all over Ukraine,” says coach Velislav Radev, whose listeners and viewers were forced to leave their homes because of the war. Editors and journalists in such circumstances must be particularly resourceful to deliver content to their audience. Actually, this is what we learned: how to edit videos, work with a new tool for media professionals.

These days there were very tense moments – as the participants say, from complete rejection of new forms of work to the satisfaction with the fact that everything “turned out so well”. TV people willingly supported their colleagues and shared their experience. And here is the finish line: at the impromptu end of the film festival training, participants presented stories that will later be posted in the media where they work.

– This is the first time I’ve come across such equipment, even this tripod – it’s very professional and easy to use. The topic is new, it was challenging to master, but I have learned something, and we need to move on. All the days of the training were full of practice, the principles of composition, editing, video sequence preparation I remembered the best. My intention is to put those in practice, even though I am working for a print media outlet. You can use it for announcements or make interviews, you can shoot our events, – says Tetiana Luchinskaya, Editor of the Mayak newspaper (Bohodukhiv).

– It was very useful for us, because we do both print and online, producing content for social media and the YouTube channel. Of course, we don’t have the same experience as TV people, but we want to be faster, more mobile, do bigger reports, going to the field without bulky equipment, but with the gadgets we have been trained to use. ‘People are interested in videos, we could develop the YouTube channel with a QR code to send the users to the channel, – says Anastasia Kovalchuk, a journalist for Dniprovska Pravda.

Each editorial office received professional equipment for its own use – smartphones, microphones, tripods, adapters, LED lighting, and professional backpacks for equipment. We hope this will help the journalists implement what they have been striving for.

The second group of editorial staff representatives to work on the topic will meet in Odesa.

The trainings are part of “Improving Media Resilience in Ukraine” project, which IRMI has been implementing in partnership with Fondation Hirondelle. The project is funded by Swiss Solidarity.

16 Чер

Історія – в кадрі. Журналісти стають мобільніше

Як опанувати техніки інтерв’ю та відеозйомки, якщо ти журналіст друкованого чи онлайн видання (або навіть працюєш «на два інформаційні фронти»), але не маєш відповідного досвіду? Цього тижня у Івано-Франківську пройшов тренінг з мобільної журналістики для представників редакцій, які ми підтримуємо в рамках проєкту “Підвищення стійкості українських медіа”.

Мінімум теорії, максимум практики – таким був тренінг. Чому саме мобільна журналістика? Тематику обрано на прохання самих редакцій. Вміння зробити якісний контент тими засобами, які є під рукою, набуло особливої актуальності за умов війни, втрати переміщеними редакціями техніки, яка залишилася на окупованих територіях або була знищена під час ворожого бомбардування. До того ж, майже усі друковані видання додали онлайнових версій. Опанувати мобільні технології означає спростити доступ аудиторії до інформації, зробити її повнішою, а самі новини – мобільнішими. Нові знання, підвищення професійності роблять медіа сталішими та конкурентоспроможнішими.

Отже, практикувалися «на повну» використовувати смартфон для зйомки та навіть монтажу відеосюжетів, дізналися, як подружитися зі звуковим обладнанням, опанувати звуковий інтерфейс та додаткові техніки відеозйомки, побудувати кадр. Де саме знімати інтерв’ю, як уникнути помилок під час його запису та монтажу. Тренери навчали планувати з’йомки, розкадровувати історію.

А далі була практична робота – можливість, використовуючи нові знання та навички, набрати матеріал для сюжетів. Вражаючими та водночас надихаючими, як ми і очікували, стали зустрічі з героями майбутніх історій, що працюють у Першому Добровольчому хірургічному шпиталі. Це лікарі-волонтери, переселенці з інших регіонів України, які зараз рятують, лікують, реабілітують, підтримують українських воїнів. Психологічну реабілітацію піацєнти проходять й у Центрі, де їм, серед іншого, пропонують також іппотерапію. Чи варто нагадувати, наскільки важливою для соціальної згуртованості суспільства є психологічна підтримка людей, що повернулися з війни?..

-Ми працювали з журналістами, що приїхали з різних медіа усієї України, – розповідає тренер Веліслав Радєв, – чиї слухачі та глядачі через війну вимушені були покинути свої домівки. Редактори та журналісти за таких умов мають бути особливо винахідливими, щоб донести контент до своєї аудиторії. Власне, цього й вчилися: як редагувати відео, працювати з новим для медійників інструментом.

Цими днями були дуже напружені моменти – як кажуть учасники, від повного несприйняття нових форм роботи до задоволення від того, що все «так класно вийшло». Телевізійники охоче підтримували колег, ділилися досвідом. І ось фініш: на імпровізованому наприкінці тренінгу кінофестивалі учасники презентували сюжети, що пізніше будуть розміщені в медіа, де вони працюють.

– Я вперше стикнулася з таким обладнанням, навіть ось цей штатив – він дуже професійний та зручний у використанні. Тема нова, було важко, але чогось вже навчилася, й треба рухатися далі. Всі дні навчання були дуже насиченими практикою, особливо запам’ятаю принципи композиції, монтажу, підготовки відеоряду і буду впроваджувати у своїй діяльності, навіть газетярський. Можна використовувати для анонсів чи робити інтерв’ю, можна знімати наші події, – коментує Тетяна Лучинська, редактор газети «Маяк» (Богодухів).

– Для нас це було дуже корисно, бо працюємо і у друкованій формі й онлайн, у соцмережах, розвиваємо YouTube-канал. У нас, звісно, немає такого досвіду, як у телевізійників, але хочемо бути оперативнішими, мобільнішими, готувати репортажі, виїжджати на місце події без громіздкого обладнання, а ось з таким, на якому ми вчилися. Людям цікаві відео, можна було б більше розвивати напрямок YouTube й пропонувати перехід за QR-кодом до каналу, – вважає Анастасія Ковальчук, журналіст «Дніпровської правди».

Кожна редакція отримала у власне користування професійну техніку – смартфони, мікрофони, штативи, адаптери, лед-освітлення, професійні рюкзаки для обладнання. Сподіваємося, це допоможе втілити те, до чого журналісти прагнуть.

Протягом навчального тижня з нами у групі працював наш колега Юрій Васильєв. Але, на відміну від учасників, він знімав не відео для сюжетів, а саме журналістів за роботою. Працював, як і інші, смартфоном – від зйомок до монтажу. В рамках тренінгу він взяв участь в імпровізованому міні-кінофестивалі, на якому учасники показали свої сюжети, поза конкурсом. Результат його роботи – цей класний ролик.

Друга група представників редакцій, що працюватимуть за цією темою, зустрінеться в Одесі.

Тренінги відбуваються у рамках проекту “Підвищення стійкості українських медіа”, який IРMI виконує в партнерстві з Fondation Hirondelle за фінансової підтримки Swiss Solidarity.

7 Тра

We Discuss Media Challenges and Choose the Topics for the Mentoring Sessions

Improving content, enhancing trust, implementing modern media management. What kind of mentoring support do regional media editors expect as part of “Improving Media Resilience in Ukraine”, we are discussing during a two-day working meeting in Kyiv.

Today was the first time the representatives of all local media involved in the IRMI and Fondation Hirondelle project got together. Mentoring, along with financial support, is an integral part of the project, but what are the priority needs? What do media workers expect from mentors – improvement of editorial work and/or management? Support with the development of online resources?

In the first place the discussion was around the key and most painful challenges of editorial offices, which, despite everything, provide their audiences with high-quality, tailored content in extremely difficult conditions. They got to know each other. They shared problems; they discussed how each of them trots their path to the reader these days. How they survive, sustain their editorial offices, and adhere to professional ethical standards. They discussed the best ways to their audiences, who, according to the editors, had changed a lot since the beginning of the invasion. How to create Internet resources so that the content is spread to the best capacity. They gave unique examples of seeking new resources for development (“NikVesti”) – although they are used to their readers being their main funders. It was said that media credibility helps to grow the audience even during the war (RIA Melitopol). Iryna Saliy, editor of “Court Reporter”, shared how to join the project component related to the coverage of court proceedings.

The discussion also focused on tools for measuring audiences, studying their urgent needs and changes that are taking place – how to measure under the conditions of limited editorial budgets. Other constants should be factored in to remain in demand – awareness of the importance of editorial policy, compliance with ethical norms, also during the hostilities. Guests Brendan Hoffman and Oksana Parafenyuk, independent photojournalists who work with foreign media, joined the discussion: they told how foreign newsrooms work, what ethical standards they follow, how they satisfy the needs of their audiences. They compared, analyzed, were interested in the attitude of editorial offices to information about the situation in Ukraine.

So, what trainings and consultations as part of mentoring support do our participants need? Working with databases, SMM and SEO, content for social media, seeking advertisers, editorial work under de-occupation, social cohesion and dialogue building, mobile journalism – these and many other topics were chosen by journalists for a training, online or offline, in groups and individually. The task of the mentors is to analyze what the media representatives discussed and proposed during the two days, to factor in the media needs assessment findings. The prepared mentoring plan will be implemented during the last months of the project.

Olena Astrakhovich, TV journalist GRAD Broadcasting Station:

– Many thanks to Fondation Hirondelle and IRMI for the opportunity to interact and share experiences with colleagues from the regions. It is very important during the war. The mentors’ advice and the support of donors make it possible for the local media to not only survive, but also keep up the freedom of expression in the country.

The working meeting was part of ‘Improving Media Resilience in Ukraine’ project implemented by IRMI together with Fondation Hirondelle and financed by Swiss Solidarity.

7 Тра

Обговорюємо проблеми медіа, обираємо теми менторингу

Покращення контенту, підвищення довіри, впровадження сучасного медіаменеджменту. На яку саме менторську підтримку очікують редактори регіональних медіа в рамках проекту «Підвищення стійкості місцевих ЗМІ», обговорюємо під час дводенної робочої зустрічі у Києві.

Сьогодні вперше разом зібралися представники всіх місцевих медіа, що беруть участь у проєкті ІРМІ та Фонду Hirondelle. Менторське консультування, разом із фінансовою підтримкою, – невід’ємна частина проєкту, але які потреби у пріоритеті? Чого очікують медійники від менторів – покращення редакційної роботи, менеджменту? Допомоги із розвитку онлайн-ресурсів?

Передусім, обговорювали найважливіші та болючі проблеми редакцій, що, попри усе, у понадскладних умовах забезпечують свої аудиторії якісним, затребуваним контентом. Знайомились. Ділилися проблемами; розповідали, хто як сьогодні знаходить свій шлях до читача. Як виживають, підтримують редакції, дотримуються етичних професійних стандартів. Обговорювали, як найкраще знайти свої аудиторії, які, за словами редакторів, дуже змінилися з початку війни. Як створити інтернет-ресурси, аби максимально поширювати контент. Наводили унікальні приклади пошуку нових ресурсів для розвитку («НикВести») – хоча звикли до того, що основне фінансування отримують від читачів. Говорили про те, що довіра до ЗМІ сприяє збільшенню аудиторії навіть під час війни (РІА Мелітополь). А як доєднатися до компоненту проєкту, що пов’язаний із висвітленням судових процесів, розповіла редакторка «Судового репортера» Ірина Салій.

Розмова також йшла про інструменти вимірювання аудиторій, вивчення їхніх нагальних потреб та змін, що відбуваються, – як проводити це вимірювання за умов обмежених бюджетів редакцій. Щоб залишатися затребуваними, потрібні й інші константи – усвідомлення важливості редакційної політики, дотримання етичних норм, у тому числі під час воєнних дій. У дискусії брали участь гості – Брендан Гоффман та Оксана Парафенюк, незалежні фотожурналісти, які працюють з іноземними медіа: розповідали, як працюють зарубіжні редакції, яких етичних норм дотримуються, як задовольняють потреби своїх аудиторій. Порівнювали, аналізували, цікавилися ставленням редакцій до інформації щодо ситуації в Україні.

Отже, які тренінги та консультації в рамках менторської підтримки потрібні нашим учасникам? Робота з базами даних, SMM та SEO, контент для соціальних мереж, пошук рекламодавців, робота редакцій в умовах деокупації територій, соціальна згуртованість та побудування діалогу, мобільна журналістика – ці та багато інших тем журналісти обрали для навчання, онлайн чи наживо, у групах та індивідуально з редакціями. Завдання менторів – проаналізувати те, що медійники обговорили та запропонували протягом двох днів, врахувати дані оцінки потреб ЗМІ. Підготовлений робочий план менторінгу реалізуватиметься протягом останніх місяців проєкту.

Олена Астрахович, тележурналіст ТКР ГРАД:

– Велике дякую Fondation Hirondelle та ІРМІ за можливість поспілкуватися та поділитися досвідом з колегами з регіонів. Під час війни це дуже важливо. А поради менторів та підтримка донорів дозволяють не тільки виживати місцевим ЗМІ, а й зберегти свободу слова в країні.

Робоча зустріч відбулася в рамках проекту “Підвищення стійкості українських медіа”, який IRMI виконує в партнерстві з Fondation Hirondelle за фінансової підтримки Swiss Solidarity.

25 Кві

Journalism Festival: Discussing New Ways and Challenges

The International Journalism Festival in Perugia is the most significant event in the professional environment. Every year, since 2007, experienced specialists and students, experts, scientists, and heads of media organizations gather in the Italian city. This year, IRMI Ukraine took part in the festival too. IRMI co-founder and executive director Angelina Soldatenko’s comment.

What are these festivals?

This is a series of panel discussions related to the place of journalism in society and the quality of reporting. New trends, new technologies, teaching methods, media culture, and protection of specialists from a traumatic burnout. Speakers openly present their experiences and innovations. Sessions are open to access and free of charge. I am impressed by such professional generosity as evidence that there is a community interested in high-quality actualised journalism. In addition, the festival is a city of interesting meetings, exchange of opinions, ideas, and suggestions.

What was discussed this year?

Perhaps it’s easier to account for what wasn’t discussed. The discussions were on any possible thing – from the world affairs, the development of technologies such as artificial intelligence, data journalism, climate issues, podcasting, collaborative journalism, investigative journalism, including TikTok and YouTube updates. I would highlight some of the most important topics, in my opinion, mainly related to the events in Ukraine. They were discussed in both a global and professional context. The audience gave a standing ovation to The Associated Press documentaries, who brought their own reports from Mariupol to the festival. Francesca Mannocchi, an Italian journalist and author, gave an emotional speech on the world’s perceptions re the terrible war in Ukraine. These events, she said, are a test for the democracy that we are used to talking about in Europe. The speakers addressed the events in Ukraine both from the perspective of a humanitarian public and a purely professional challenge.

Another important professional topic that is consistent with IRMI’s view, which was addressed both directly and indirectly, is the relationship between the media and the audience. Discussing work planning and approaches to news production, speakers on many topics emphasized public interest as a cornerstone of the profession, and the importance of the voice of communities.

What brought IRMI Ukraine to the festival?

First of all, the importance of, so to speak, checking the clock. The festival is a large professional school. New trends, training techniques, advanced technologies – without this, work cannot be done proper to be useful to your audience, which is what we strive for. I only regret that the work at the festival was structured in such a way that it was not possible for me to attend all the relevant panel discussions. Many of the sessions were concurrent. I was very happy to see our partners from Fondation Hirondelle, with whom we are currently implementing an ambitious project to support the sustainability of Ukrainian media, – one of the mentors who is starting to work with Ukrainian media and project participants.

Any interesting takeaways?

We will talk about the results when the proposals have been accepted and the agreements have been implemented. But there is something else that is also important, making you think, explore, and evaluate. Events in Ukraine being in public interest. In what way is it personified on a case-by-case basis? Also, are cross-platform approaches to the hyperlocal media we work with effective, and will the voices of communities be lost?

IRMI had a chance to share both experiences and views at the World Forum session organized by the Global Media Development Forum. We contributed our proposals in support of Ukrainian media to the GFMD Declaration, which is supplemented and adjusted annually with regards to the challenges in place. We believe that while fostering the sustainability of Ukrainian media, it is very important for all of us, donors, organizations that develop concepts and implement projects, to take into account the importance of professional environment with self-governing mechanisms to be shaped. This is an important guarantee of true freedom of the public interest-oriented press.

Photo – https://www.journalismfestival.com

25 Кві

Фестиваль журналістики: нові шляхи та виклики

Міжнародний фестиваль журналістики у Перуджі – найбільш значуща подія у житті професійного середовища. Щороку, починаючи з 2007, у цьому італійському місті збираються досвідчені фахівці та студенти, експерти, вчені, керівники медіаорганізацій. Цього року участь у фестивалі брав й IRMI Ukraine. Коментар від співзасновника організації, виконавчого директора Ангеліни Солдатенко.

Як проходять ці фестивалі?

Це серія панельних дискусій, повʼязаних із місцем журналістики у суспільстві, її якістю. Нові тренди, нові технології, методики навчання, медійна культура, захист від травматичного вигоряння фахівців. Спікери відкрито презентують досвід, новації. Доступ відкритий, безкоштовний. Мені імпонує така професійна щедрість як свідчення того, що є спільнота, зацікавлена у якісній сучасній журналістиці. До того ж фестиваль – місто цікавих зустрічей, обміну думками, ідеями, пропозиціями.

Що обговорювалося цього року?

Мабуть, легше сказати, що не обговорювалося. Йшлося про все, починаючи від ситуації у світі, розвитку технологій, наприклад, штучного інтелекту, журналістики даних, кліматичних проблем, підкастингу, колаборативної журналістики, журналістики розслідувань, включно з новинами у TikTok та YouTube. Я би виділила кілька найбільш важливих, як на мене, тем, здебільшого повʼязаних із подіями в Україні. Про них йшлося як у глобальному, так і у професійному контексті. Зал стоячи аплодував документалістам The Assocated Press, які привезли на фестиваль власні репортажі з Маріуполя. Емоційним був виступ італійської журналістки та автора Франчески Манноччі (Francesca Mannocchi), яка говорила про ставлення світу до жахливої війни в Україні. Ці події, сказала вона, – перевірка демократії, про яку ми звикли говорити у Європі. Спікери зверталися до подій в Україні як і до гуманітарного, суспільного, й суто професійного виклику.

Ще одна важлива професійна тема, співзвучна позиції IRMI, до якої зверталися й прямо й опосередковано, – це стосунки ЗМІ та аудиторій. Обговорюючи планування роботи, підходи до формування новини, спікери з багатьох тем наголошували на суспільному інтересі як наріжному камені професії, на важливості голосу громад.

Що привело IRMI Ukraine на фестиваль?

Передовсім, важливість, так би мовити, звірити годинники. Фестиваль – велика професійна школа. Нові тренди, тенденції, техніки навчання, сучасні технології – без цього не можна працювати, бути корисним своїй аудиторії, чого, власне, ми прагнемо. Шкодую лише, що робота на фестивалі була побудована таким чином, що не давала можливості відвідати усі актуальні панельні дискусії. Часто вони відбувалися паралельно. Дуже рада була зустрітися на фестивалі з нашими партнерами з Fondation Hirondelle, з якими наразі реалізуємо амбітний проект підтримки стійкості украінських медіа.

Що цікавого привезли?

Про результати говоритимемо, коли пропозиції будуть прийняті, а домовленості реалізовані. Та важливо й інше, що примушує замислюватись, досліджувати, оцінювати. Суспільний інтерес стосовно подій в Україні. Як він уособлюється у кожному конкретному випадку? Або чи ефективні крос-платформні підходи стосовно гіперлокальних медіа, з якими ми працюємо, та чи не загубиться голос громад?

IRMI мало нагоду поділитися й досвідом й думками на сесії щодо медіа у кризових ситуаціях, яку організував Глобальний форум розвитку медіа у рамках світового форуму перед фестивалем. Тепер ми внесли свої пропозиції до Перуджійської Декларації GFMD щодо підтримки українських медіа (Perugia Declaration for Ukraіne), яка доповнюється, коригується щороку з урахуванням ситуації. Ми вважаємо, що, підтримуючи сталість преси в Україні, дуже важливо усім нам, донорам, організаціям, які розробляють ідеї та імплементують проекти, враховувати важливість становлення професійного середовища із самоврядними інструментами. Це важлива запорука справжньої свободи преси, зорієнтованої на суспільний інтерес.

Фото – https://www.journalismfestival.com

11 Кві

Висвітлення воєнних злочинів. Як це робити професійно

Вчимо професійно висвітлювати судові справи, пов’язані із воєнними злочинами. У Києві відбувся триденний тренінг для журналистів, що хотіли б покращити навички з підготовки публікацій прозлочини російських військових в Україні. Участь експертів, що представляли судову систему, та журналістів, що спеціалізуються на висвітленні судових процесів, дозволила всебічно обговорити існуючі професійні проблеми.

Учасники навчання – журналісти видань, що беруть участь у проекті “Підвищення стійкості українських медіа”, який IRMI виконує в партнерстві з Fondation Hirondelle за фінансової підтримки Swiss Solidarity. Разом із тренером, редактором Justice Info Тьєрі Крувельє, обговорили, чим відрізняються геноцид, злочини проти людства, воєнні злочини. Зокрема, як професійно висвітлювати перебіг процесів над воєними злочинцями, який досвід є зараз у українських журналістів. Міжнародну експертизу доповнили українські експерти – журналісти, судді та правники. Серед них – Ірина Салій, редактор “Судового репортера” та Сергій Андрушко, журналіст програми «Схеми». А запрошені спікери – суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Ірина Шаповалова та головний спеціаліст прес-служби Ради суддів України Валентина Пастухова – розповіли, як нині суди працюють із справами, що пов’язані із воєнними злочинами, яким є навантаження системи. Обговорювали ефективну взаємодію судів та журналістів, дали поради, як грамотно висвітлювати судові процеси та уникнути типових помилок.

На прикладах конкретних журналістських публікацій учасники проаналізували типові помилки, яких припускаються автори в матеріалах про воєнні злочини, – з точки зору законодавства та журналістської етики. Сергій Андрушко розповів про виклики, які постають перед журналістами під час висвітлення судових процесів, про те, що є неприпустимим та як висвітлювати «болючі» теми. Наприклад, пов’язані з дітьми та їхнім приватним життям. І що направді відомо учасникам тренінгу про дозвіл на поширення імен підозрюваних та звинувачених. Чи може бути обнародуване ім’я потерпілого без його згоди? Чи можна розміщувати скріни особистих документів осіб, що беруть участь у процесі?

Про термінологію, що потрібно грамотно використовувати при висвітленні судових процесів, розповіла Ірина Салій. Експертка поділилася власним досвідом із висвітлення воєнних злочинів та дала учасникам корисні практичні поради.

Не менш важливою була практична робота, якій присвятили останній день. Робота в групах над підготовкою матеріалів із висвітлення судових розслідувань воєнних злочинів дала можливість зрозуміти, чи залишились іще запитання до експертів. Порадитися з колегами. Попрацювати над помилками. Одна з груп навіть підготувала новину з Chat GPT – ще один практикум для журналістів з використання найсучасніших технологій.

Світлана Овчаренко, головний редактор бахмутської газети «Вперед»:

-Тепер я чітко розумію, що таке геноцид, які ознаки він має, що таке злочини проти людяності, військові злочини чи агресія. Чітко розумію, чим міжнародний суд ООН відрізняється від Міжнародного кримінального суду, що входить до їх компетенції. Маю уявлення про інструменти для відслідковування судових справ та дуже корисні контакти. Чітко запам`ятала золоті правила висвітлення судових справ: точність, баланс та ясність. Це дозволить мені висвітлювати справи про воєнні злочини, і не тільки, професійно та переконливо. Цих знань саме мені дуже не вистачало.
Тренінг був найкращім із тих, що я відвідувала раніше. Хоча всі вони були дуже корисними. Я не знаю, як це вдалося організаторам, але вони змогли створити дуже затишну, довірливу атмосферу, де ми не тільки отримали нові знання, а й відпочили, поспілкувалися, поділилися досвідом.

3 Лют

Vpered: The Newspaper is our Front and our Contribution to Victory

It is not only food, electricity and medicine that the people living through difficult war conditions are experiencing shortage of. Information is also in short supply. Svitlana Ovcharenko, Editor- in-Chief of the Vpered Bakhmut-based newspaper, did the impossible to get Bakhmut residents to start receiving the newspaper again. Here is an interview with Svitlana as part of the project to support the sustainability of Ukrainian media.

– Bakhmut. What information about the city are the Ukrainians missing?
– Now Bakhmut is the centrepiece of almost all news, TV stories, front pages not only of Ukrainian, but also of world magazines. It has become a place of pilgrimage for journalists from all over the world, and a lot has been said about its life from TV screens, radio stations and various level newspapers. The information has been coming from various sources: from Ukraine’s President to a random elderly lady from Bakhmut. Therefore, I believe there is enough information for society to realize that our heroic city, at the cost of many lives, is now fighting not only for Ukraine, but for the whole of Europe.

– What do your readers need most these days?
– It’s just the opposite here. The world knows almost everything about Bakhmut, whereas Bakhmutians are in a desperate need of information. That’s where we are supposed to step in.

When heavy fighting began near the city, there was neither electricity, nor mobile communications/Internet signal, when people who remained in Bakhmut found themselves in a complete information vacuum, the only source of information for them could only be a newspaper. Only the newspaper could lay out important and reliable information about the situation countrywide and locally, and most importantly, about the possibility of evacuation and receiving free shelter, medical support and humanitarian assistance.

On November 4, the first Vpered issue, after a long eight months of forced interruption, was delivered to Bakhmut with the help of volunteers and local authorities and distributed to those who are remaining in the epicentre of the fighting, our exhausted Bakhmutians who are staying in basements and have no idea what is happening around them. You can’t imagine how hectic it is there now.

The Union of journalists of Ukraine and their Japanese partners helped us print the first issue of the newspaper. By the end of last year, four more issues were published and two more were published in January. This is largely due to the project ‘Improving the Sustainability of Ukrainian Media’ that the Institute of Regional Media and Information together is implementing together with the Swiss-based organization Media for Peace and Human Dignity.

When volunteers tell us how people cry when they pick up a newspaper in Bakhmut under merciless shelling, it is clear to us – that is our front and our contribution to the victory. Only thanks to Vpered did Bakhmut residents learn that they were not abandoned or forgotten, that the whole world is now standing with them, that the President mentions Bakhmut in almost each of his addresses …

– How is the editorial office of your publication working now?
– We have been facing major economic and organizational challenges. The team was scattered all over Ukraine. But we managed to get out of this spin and learn how to work in war conditions. The team will eventually be in place. We get information, write stories, do the lay out, and printing – all remotely. In conditions of constant blackouts one often has to work nights. Especially when it is about the layout. The layout designer and I are based in different cities. When the power is on in my city, it is off in his and vice versa. Often during the day there is a couple of matching hours a couple of times for us. We are constantly in touch, set alarms for both two in the morning and four in the morning to do our work, because we know that our readers that are now in need for unbiased accurate information more than ever are waiting for their copy of the newspaper. We must send the newspaper to the printing house on time, so as not to break the chain by which it is delivered to Bakhmut. The chain was extremely difficult to build. But that’s another story.

– What kind of support for your project do you expect in the first place?
– The funds, of course, are very important. It is no secret that a newspaper can only make itself sustainable by good sales and solid advertising. Before the war, we were firmly on our feet, had a robust circulation and never received any subsidies. We are now distributing the newspaper in Bakhmut and it’s free for the readers, of course. So, what kind of advertising could we be talking about?

The project for us is primarily an opportunity to get out of our comfort zone, learn, by communicating with colleagues and mentors of the project, on new approaches in modern journalism and on the tools that will enhance our multimedia component, expand the audience and newspaper’s credibility as a reliable source of information. At this stage, for example, we are rebuilding our website and setting up our page on social media. Before the war, our newsroom published two newspapers: the 24-page Vpered and the 16-page Pohliad. It was quite an intense job to do for four journalists, and there was simply not enough time for the web site and social media. Now we still want, so to speak, to catch up on things. We have high hopes for the project in this regard.

3 Лют

«Вперед»: «Газета – це наш фронт и наш внесок у перемогу»

Людям, що мешкають в тяжких воєнних умовах, не вистачає не тільки їжі, світла та медикаментів. В дефіциті також інформація. Світлана Овчаренко – головний редактор бахмутської газети «Вперед» – зробила неможливе, аби бахмутяни знов почали отримувати газету. В рамках проекту підтримки сталості українських медіа пропонуємо інтерв’ю з пані Світланою.

– Бахмут. Якої інформації про нього бракує українському суспільству?
– Зараз Бахмут є центральною темою практично всіх новин, телесюжетів, перших шпальт не тільки українських, а й світових часописів. Він став місцем паломництва журналістів усього світу, про життя у ньому з екранів телевізорів, у радіоетерах та газетних шпальт різного рівня розказано дуже багато. Це інформація з різних джерел: від Президента країни до старенької бабусі з бахмутської вулиці. Тому я вважаю, що інформації для того, аби суспільство усвідомило, що наше героїчне місто в найскладніших умовах ціною багатьох життів тримає зараз оборону не тільки України, а й всієї Європи, не бракує.

– Чого найбільше потребують сьогодні ваші читачі?
– Тут усе якраз навпаки. Світ знає про Бахмут практично все, а ось бахмутяни дуже потребують інформації. І тут уже зона нашої відповідальності.

Коли поруч із містом розпочалися найзапекліші бої, не стало світла, мобільного зв’язку та Інтернету, коли люди, що залишилися у Бахмуті, опинились у повному інформаційному вакуумі, єдиним джерелом інформації для них могла стати тільки газета. Тільки газета могла донести важливу та достовірну інформацію про ситуацію в Україні та місті, а найголовніше, про можливість евакуації та отримання безкоштовного прихистку, одержання медичної та гуманітарної допомоги.

4 листопада першу після довгих восьми місяців вимушеної перерви газету «Вперед» за допомогою волонтерів та місцевої влади вдалося доправити до Бахмуту та роздати тим, хто ще й досі залишається в епіцентрі бойових дій, нашим виснаженим бахмутянам, що сидять по підвалах і гадки не мають про те, що коїться навкруги. Ви не уявляєте, настільки тяжка зараз там ситуація.

Надрукувати перший номер газети нам допомогли Спілка журналістів України та їхні японські партнери. До кінця минулого року світ побачили ще чотири номери газети та два вийшли у січні. Це вже багато у чому завдячуючи проекту Інституту регіональної преси та інформації «Підвищення стійкості українських медіа» спільно зі швейцарською організацією Медіа за мир та людську гідність.

Коли волонтери розповідають, як плачуть люди, беручи у Бахмуті під нещадними обстрілами до рук газету, ми розуміємо, що це наш фронт і наш внесок у Перемогу. Тільки завдяки газеті «Вперед» бахмутяни дізнались, що вони не покинуті та не забуті, що весь світ зараз із ними, що Президент практично у кожному своєму зверненні згадує про Бахмут…

– Як працює зараз редакція вашого видання?
-Ми мали великі економічні та організаційні проблеми. Колектив розкидало по всій Україні. Але нам вдалося вийти з цього тяжкого піке та навчитися працювати в умовах війни. Потроху збирається колектив. Добуваємо інформацію, пишемо матеріали, верстаємо, друкуємо – все дистанційно. За умов постійних відключень світла, зв’язку, Інтернету часто працювати доводиться ночами. Особливо, коли йде верстка газети. Ми з верстальником знаходимось у різних містах. Коли у мене вмикають світло, у нього воно вимикається і навпаки. Часто за добу «співпадаємо» пару раз по годині-дві. Постійно на зв’язку, ставимо будильники і на другу годину ночі, і на четверту ранку і працюємо, бо знаємо, газету чекають наші читачі, які як ніколи зараз потребують чесної перевіреної інформації. Ми маємо вчасно відправити газету до друкарні, щоб не розірвати той ланцюжок, по якому вона доправляється до Бахмута. Вибудувати його було вкрай непросто. Але то вже інша історія.

– На яку підтримку проєкту очікуєте передусім?
– Фінансовий бік проекту, звичайно, дуже важливий. Не відкрию секрету, якщо скажу, що газета може бути фінансово спроможною тільки реалізуючі свій наклад та публікуючи рекламу. До війни ми твердо стояли на ногах, мали солідний тираж і ніколи не отримували жодних дотацій. Тепер газету в Бахмуті ми роздаємо, звичайно ж, безкоштовно, про рекламу і не йдеться.

Але цей проєкт для нас – це насамперед можливість вийти із зони свого комфорту, навчитися, спілкуючись із колегами та менторами проєкту, новим підходам у сучасній журналістиці та інструментам, які зроблять наше видання більш мультимедійним, збільшать аудиторію читачів та їхню довіру до газети як надійного джерела інформації. На даному етапі, наприклад, ми взялися за реконструкцію свого сайту та створення сторінок газети у соцмережах. До війни наша редакція випускала дві газети: «Вперед» на 24 шпальтах та «Погляд» – на 16. На чотирьох журналістів це було велике навантаження, і на сайт та соцмережі просто бракувало часу. Тепер ми все ж таки хочемо, якщо можна так сказати, стати більш сучасними. Великі надії у цьому плані покладаємо на проєкт.