Медіалабораторія у форматі «копродакшн» – це коли декілька днів до втоми працюєш над спільним сюжетом, сперечаєшся з колегами та іноді – з тренерами. Коли тобі не дуже до вподоби власні кадри чи тексти. Але ось раптом щось змінюється – і це вже яскрава історія, гідна етеру чи друку. Учасники медіалабу – журналісти регіональних видань – навчаються універсальності та спільній роботі в рамках чотириденного тренінгу проекту «Посилення стійкості медіа в Україні».

Журналісти працюють у парах над темами, заготовки для яких привезли зі своїх міст. Темами, що є актуальними для кожної з двох громад. Сьогодні говорили про нові форми та інструменти, необхідні для виготовлення мультимедійного контенту. Обговорювали теми, що обрали, ракурси, шукали ідеї, кадри, що потрібно зробити у Львові. Домовлялися про зйомки, шукали місцевих героїв. Між іншим, кожен з учасників має зробити не просто спільний матеріал, але й у форматі платформ, на яких працюють їхні медіа – відео, фото, публікації для сайтів та інші. Ми передали представникам редакцій стабілізатори для зйомок DJI Osmo Mobile, тож вже сьогодні журналісти вчилися ними користуватися.

Наталія Чайка з “РІА Південь”, Запоріжжя, каже: зробити відео, текст, фото, все це в стислий час, об’єднати досвід різних міст, щоб було красиво та інформативно, – це було новим. Хоча це не перший досвід співпраці з колегами з “Вістей Придніпровщини”. “Обмінюємося темами і матеріалами, – каже Наталія. – В журналістиці дуже цінні зв’язки, коли я можу написати колезі з Черкащини: “У вас такі класні субтитри, як ви їх робите?” І вона порадить якийсь додаток. Або коли треба ілюструвати матеріал обміну військовополонених. І я пишу: “Я там бачила, у вас вийшло відео то, можна ми на умовах співпраці візьмемо”. Тобто це і є журналістика. Ці зв’язки покращують нашу роботу, роблять нас у тому числі мультимедійними”.

Цей тренінг був майданчиком для апробації та поглиблення навичок і з копродакшн, і з підготовки матеріалів для різних платформ медіа. Текстових матеріалів, фоторепортажів, відеосюжетів. Треба було поєднати класну ідею, спільну для кожної пари медіа, з професійною реалізацією. Врахувати специфіку аудиторій, на які працюємо. Що з цього вийшло, продемонстрували під час фестивалю; мали можливість обговорити, де насправді класно, над чим ще попрацюємо. Що вдалося? За словами тренера Юрія Васильєва, – передусім, командна робота: “Ми бачили, як журналісти сперечалися у парах. Працювали на результат, який задовольнить не тільки менторів, а й кожну громаду, аудиторію, медіа. Були мотивованими працювати в новому форматі, опановувати техніку. Не завжди розуміли, як все поєднати, але з розкриттям тем все стало на свої місця. В результаті зробили якісні матеріали, гідні ефіру та друку. Співпраця дає їм дуже багато: додаткову аудиторію, досвід, теми, що поєднують людей”.

Наталія Муха, “Нове Життя”, Любешів:

– Формат спільної роботи з колегами двома регіонами, чесно скажу, був для мене відкриттям. Дуже відповідально, я навіть боялась, чи вдасться мені включитися. Але й тему ми обрали, як на мене, сильну, це також допомогло знайти точки дотику, побудувати єдиний матеріал. За підтримки тренерів, думаю, це нам вдалося. Тема – наша культурна спадщина – це те, що ідентифікує народ. Якщо вдасться зберегти її, вдасться зберегти й нас. Це зараз другий фронт.

Назарій Вівчарик, “Прочерк”, Черкаси:

– Складно, звичайно, працювати в команді, коли треба узгоджувати і своє бачення, плани, структуру матеріалу з колегою, яка теж має свою точку зору. Але це і круто, тому що кожен щось привносить: поки ти зосереджуєшся на технічних моментах, колега – на змістовних і так далі. Що запам’ятається? Медіалаб – я такого слова ще не чув. Робота з різними форматами, як тримати баланс. І робота в команді: коли доєднується хтось зі своїм стилем, цікаво побачити, що з цього вийде.

А останній день тренінгу – цілком  аналітичний та стратегічний: обговорюємо результати комплексного соціологічного дослідження, що провела за замовленням проєкту “Посилення стійкості медіа в Україні” соціологічна група Umbrella (Київ).

Назва – «Дослідження медіа-споживання та вподобань аудиторії локальних медіа в семи прифронтових областях України» – говорить сама за себе. І тут не тільки загальний аналіз процесів, що відбуваються сьогодні з регіональними медіа взагалі. Що дуже важливо, соціологи окремо оцінили кожне медіа із прифронтових територій – це стосується редакцій-учасників проєкту. Спираючись на дослідження, кожна редакція може оцінити свої великі та малі перемоги у цей складний час, вирішити, куди рухатися далі.

Наталія Кобзар, «Статус-кво», Харків, розповідає: «Працювали собі й не думали, що стали краще за останні два-три роки, але от сьогодні дякуючи дослідженню це так приємно сказати вголос – так, ми стали краще. У тому числі завдяки цій співпраці з проєктом. І це дуже цікава історія про те, як у квітні 22-го року перспектива закриття була вже очевидною – але ось виявилася історія про розвиток. Це прям супер! Ну, звісно, я скажу про відео, про те, що тексти стали краще. Ми отримали сертифікат читацької довіри від «Репортерів без кордонів». І окрема подяка за те, що кожного разу при зустрічі радили нам піднятися над «текучкою». Це дало можливість взагалі вирішити, куди ми рухаємося».

Під час мозкового штурму три групи журналістів шукали ідеї для оновлення стратегій розвитку та контенту. А спільне обговорення з соціологами, тренерами та колегами з інших видань показало: чекає робота з розширення аудиторій, залучення її до роботи медіа, розробки нових тем, напрямів та рубрик.

Її колега Світлана Карпенко з «Трудової слави», Оріхів, вважає: дослідження було дуже корисним. «Що стосується от саме конкретно мого прифронтового медіа, то нашою сильною стороною є все-таки довіра і локальність. Але із слабких – це форма подачі. І не вистачає звичайно, сучасності. Тобто, нам є куди рости». Тренінг відбувся в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні», що впроваджується Fondation Hirondelle та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity).

Анонсуємо новий проєкт “Підтримка місцевих медіа для прозорого висвітлення процесів реконструкції” (Supporting Local Media for Transparent Reconstruction Reporting), що реалізується IRMI за підтримки Програми EU4Reconstraction та за участі Французької національної агенції Expertise France.

Якісне та прозоре висвітлення місцевими медіа процесів відновлення та відбудови України – мета цього пілотного проєкту. Україна стикається з великими викликами у відновленні інфраструктури, ризиками корупції, нецільового використання коштів. Зробити процеси прозорими через якісну інформацію на місцях, допомогти громадянам розуміти, як і куди витрачаються ресурси, – завдання медіа, передусім, місцевих. Дослідження показують, що у 23 громадах рівень довіри до місцевих ЗМІ значно вищий, ніж до національних або до органів влади. Отже, регіональні медіа стають ключовим каналом інформування про відновлення.

Підгрунтям для нового проєкту є ініціативи IRMI щодо соціальної згуртованості, які ми реалізували у 2025 році спільно з ЮНЕСКО та Fondation Hirondelle. Досвід показав, що місцеві ЗМІ можуть ефективно модерувати діалог із чутливих питань, якщо їм допомогти з навчанням, наставництвом та підтримати фінансово.

Зважаючи на це, що плануємо? Підвищити кваліфікацію журналістів та редакторів з теми відбудови та реконструкції, підзвітності та етики. Створити такі навички аналізу, що будуть актуальними після завершення проєкту. Підтримати фінансово, дати можливість сконцентруватися на професійних завданнях.

Що пропонуємо? У перший місяць навчання – триденний інтенсивний тренінг із тематики відновлення та реконструкції. Далі – щомісячні стипендії на підготовку якісного контенту у розмірі 500 євро. Онлайн-менторство та підтримку спеціалістами, українськими та зарубіжними. Проект інтегрований у програму EU4Reconstruction, що забезпечує журналістам доступ до профільних експертів.

Передбачені також стипендії на спільне виробництво контенту редакціями (1000 євро).

До участі у проекті з висвітлення процесів реконструкції запрошуємо медіа, які пройшли навчання в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні» та розташовані переважно у прифронтових регіонах України. Перевагу буде надано грантерам ІRMI 2025 року. Передбачається, що це будуть 7 медіаорганізацій, відібраних на конкурсних засадах.

Очікуємо, що в результаті проєкту з’являться нові якісні публікації про відновлення. А ще – дамо навички та методологію зі спроможності місцевих медіа забезпечувати прозорість та інклюзивність відбудови.

Для участі у проєкті заповніть, будь ласка, форму за посиланням:

https://forms.gle/ocH3HgXf3Hk3YGmS9

Дедлайн подачі заявок – 20 лютого 2026 року.

Усі учасники, яких буде відібрано, отримають запрошення на тренінг, дату та місце проведення якого повідомимо додатково.

Спільно з Fondation Hirondelle провели навчання медійників, що цікавляться поглибленням навичок зйомки. Власне, тренінг організований для двох груп журналістів, які знімають відео у своїх редакціях, але мають різний досвід з MOJO. Новачки, які роблять свої перші відео й хочуть розвиватися. Й досвідчені журналісти, які вже не перший рік знімають та монтують на смартфоні.

Людмила Федюк, редакторка газети «Карпати» (Чернівецька область), каже: як газетярю, що вчиться знімати відео, цікаво все. «Я підключала дистанційно колег, щоб вони мали уявлення, яким має бути орієнтир на відеоконтент, навіщо він нам взагалі, – коментує журналістка. – Люди хочуть не тільки читати тексти – вони хочуть відео, і ми повинні забезпечити їм цю можливість, якщо хочемо утримати та розширити аудиторію. Додати могла б тільки одне: якби тренінг був довший, було б класно».

Головний акцент цього разу тренери IRMI та Hirondelle зробили на опануванні нового формату – коротких вертикальних відео для різних платформ. Журналісти вчилися найкращим практикам, опрацьовували зйомки та монтаж, техніки, які використовують саме у коротких вертикальних відео. Як захопити глядача, розповісти яскраву історію.

Юлія Винник, “0512 – сайт міста Миколаєва”:

– Дізналася багато практичного – наприклад, як робити перебивки. Роблю зазвичай 3-5-секундні, здавалося, цього достатньо, але, як виявилось, якісна перебивка має тривати 10 секунд. Про техніки зйомки в русі без використання штативу. Було дуже багато практики, лайфхаків – як монтувати, робити загальний, крупний план. Ми хочемо розвивати, наповнювати наші соцмережі цікавим контентом, короткими відео, давати інформацію якісну, швидко та доступно. Не тільки розповідати про події у місті у великих матеріалах, але й викладати маленькі стислі історії.

Віра Лапа (Городоцький ТРПЦ, «Городок»), за її словами, думала, що вже неможливо підвищити рівень автономності журналіста, який володіє хоча б початковою базою знань з MOJO-журналістики. «Але я це зробила, бо дійсно вперше ходила сама на опитування, – каже журналістка. – Саме вуличне опитування завжди було з оператором. Цього разу я зробила їх два і зрозуміла, що я це можу, у тому числі з технічної точки зору. Люди хочуть більше коротких новин, як текстових, так і відео. І я на власному досвіді побачила, що навіть 15 секунд – це корисніше і ефективніше, ніж, наприклад, хвилина або дві. І тому вміти так сконцентруватися, донести цікаво, зачепити, розказати – це класно! Якщо люди більшість часу проводять саме в соціальних мережах, ніж читають сайти, наприклад, то дійсно, як нам з ними комунікувати? Саме через соціальні мережі, захоплюючи їх увагу і намагаючись все ж таки запросити до того, щоб вони дивилися і наші сюжети, читали наші статті, плюс короткі відео, а до них ще й комунікація через коментарі, які можна залишити під відео. А це означає, що ми будемо краще розуміти одне одного». Тренінг відбувся в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні», що впроваджується Fondation Hirondelle та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity).

До чого прагне сільська молодь, чи має хоча б початкові лідерські навички? Чи хоче та має можливість активно долучатися до життя громади? Комплексне дослідження молодіжної політики та лідерства у селах Дунайського регіону України (Чернівецька, Івано-Франківська, Закарпатська та Одеська області) наша команда презентувала у Сараєво на зустрічі партнерів проекту SMILE Incubator.

До яких висновків дійшли експерти? Перший – парадоксальний: сільська молодь більш цифрово залучена, ніж міська, але вона долає бар’єри скоріше через рішучість, а не через підтримку. Друге – розрив: у селах юнаки та дівчата активні саме онлайн, але відірвані від формальних інституцій: 94% донатять онлайн, але лише 7% приєдналися до молодіжних рад. Третє – ризик: наші найуспішніші регіони з розвитку лідерства також втрачають його через міграцію.

До речі, найвищі показники громадянської активності та задоволеності життям – у Івано-Франківській області. Здавалось б, це успіх. Водночас, цей регіон має найвищу схильність до міграції – 6,0 з 10 балів. Майже половина сільської молоді не бачить себе в сільській місцевості в майбутньому: ми розвиваємо лідерський потенціал, але не створюємо місцевих можливостей для його утримання.

Близько 60% сільських юнаків та дівчат бачуть себе майбутніми лідерами, але майже 80% з них хочуть покращити публічні виступи, понад 60% потребують інструментів цифрового лідерства, 60% бажають покращити навички проєктного менеджменту. Розрив очевидний: у них є базова цифрова грамотність, вони вміють користуватися Instagram та Telegram – але лише 40% використовують ці інструменти професійно. 75% ніколи не організовували онлайн-петицію. Існує розрив між споживанням і створенням, між залученістю та лідерством.

Складено рекомендації для проєкту SMILE Incubator. Наприклад,

використовувати платформи, якими молодь вже користується (Telegram, TikTok, Instagram), для інформування про формальні можливості. Трансформувати базове використання цифрових інструментів у професійні компетенції. З’єднувати онлайн- та офлайн-активності. Створювати місцеві можливості, щоб припинити відтік найкращих талантів.

Official Webpage: https://interreg-danube.eu/projects/smile-incubator

LinkedIn: www.linkedin.com/in/smile-incubator-a3709335b

Facebook: https://www.facebook.com/profile.php?id=61575110481138

#smileincubator #Interregproject #interregdanubeproject #DR #youth #medialiteracy

Чого бракує, якими інструментами ми користуємося, створюючи свої медіастратегії. Під час тренінгу для десяти редакцій, що отримують інституційну підтримку в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні», учасники формували стратегії розвитку, шукали ідеї підвищення фінансової стабільності медіа на наступний рік та далі, наскільки це можливо. Корегували плани, що вже мали на сьогоднішній день. Щедро ділилися досвідом з колегами. «Штурмували» нові підходи та інструменти.

Якими є сьогодні наші аудиторії, яким чином вони впливають на стабільність медіа, визначають його перспективи? Що потрібно для оцінки стратегічного плану, що варто змінити, які інструменти ми ще можемо додати до знайомих, традиційних? Говорили якраз про залучення нової аудиторії за рахунок підвищення якості контенту, монетизацію соціальних мереж, зміну принципів та підходів до стратегічного планування. Журналісти аналізували особливості своїх аудиторій, ділилися формами роботи за умов нестабільності. Експерти говорили не тільки про ризики, але пропонували й можливості їх подолання. Усі редакції згодні, що стабільність медіа залежить від розширення аудиторій, завоювання їхньої довіри, підвищення якості продукту. Фандрайзінг, SMM, монетизація – що ми робимо якісно, але можемо робити ще краще, не тільки обговорювали, але й відпрацьовували під час практичної роботи в групах.

Андрій Русиняк, ТРК РАІ, Івано-Франківськ:

– Подекуди здавалося, що не зможу розібратися, але насправді це було так доступно, просто, зрозуміло, що все вдалося. Взагалі хочу подякувати за професійний підхід до вибору експертів та тренерів. А що стосується стратегічного планування, то сьогодні отримали готовий продукт – є цілі, стратегія, інструменти – все, що потрібно для подальшої роботи. І це неоціненно для нас.

Світлана Залізецька, РІА Південь, Мелитополь, каже: «Я не знаю, чи бувають взагалі ідеальні стратегії. Наша насправді допомагала в роботі з грантами. Але судячі з того, які знання я отримала за ці два дні, вона була недосконалою, і я її зараз переробляю. Особливо важливим для нашої редакції є передбачити ті ризики, перед якими зараз постає команда, та попередити їх».

Наталія Попович, Городоцький ТРПЦ, їхала вже зі своєю готовою стратегією. «Думала, тут щось відредагую, там додам і все, – коментує вона. – Чесно кажучи, так не вийшло. Наприклад, у мене – досягти фінансової стабільності – і така там диверсифікована модель доходів. Але яким чином? І чому саме реклама, гранти, інформаційні послуги? А де аудиторія, спільноти, де комерційна діяльність? Далі – зміцнити довіру аудиторії. Але яким чином, як я взагалі маю працювати з аудіторією? І тепер маю ще один документ, який ми тут розробили. Треба ще грунтовно його відпрацювати, але я впевнена, що це буде якісний, сформований документ, інструкція, яка дасть мені можливість покроково йти до мети». Тренінг відбувся в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні», що впроваджується Fondation Hirondelle та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity).

Як дотримуватися балансу, діяти в ситуації конфлікту, під час війни. Професійно висвітлювати воєнні злочини. Працювати з соціологічними дослідженнями. Це та багато чого іншого – все, що стосується теми, – обговорюємо на тренінгу з журналістики суспільного інтересу.

Складна тема. Говоримо про права людини, інтереси суспільства та професійну журналістику, якою вона повинна бути. У кожного з учасників тренінгу, а це представники регіональних медіа, вже є певний досвід, але й фахові запитання до експертів. А ще краще розібратися допомагають кейси та практичні завдання, що базуються на реальних ситуаціях.

Експерт Михайло Буроменський, каже: тренінг зачепив дуже важливі теми, повʼязані з роботою журналістів в умовах конфлікту інтересів. Вміння ідентифікувати суспільний інтерес, знаходити баланс фактично забезпечує виконання місії журналістики. Важливим виявилося обговорення ролі журналістики в документуванні воєнних злочинів росіі у війні проти Украіни, етики документування, яке дещо відрізняється від звичайноі практики журналістських розслідувань та документування.

Чи грамотно ми використовуємо та трактуємо результати соціологічний досліджень, уникаємо маніпуляцій, можемо оцінити достовірність досліджень різних соціологічних центрів, говорили сьогодні з експерткою Олесею Гудзенко.

Тема журналістики суспільного інтересу об’єднує для обговорення різні важливі навички та ідеї. Наприклад, разом з тренеркою Ольгою Одарченко говорили про використання інструментів гугл-аналітики, що сприяє кращому розумінню аудиторій, їхніх потреб, а виходячи з цього – дозволяє розробляти якісні стратегії та пропонувати затребувані тематики.

Практики, обговорення та дискусії – велика частина цього тренінгу. Більш того – журналісти на частину дня самі стали спікерами, аби поділитися редакційним досвідом. Говорили про свої аудиторії та інклюзію; як монетизувати соціальні мережі. Про журналістику суспільного інтересу та розслідування екологічних проблем. Досвід копродакшн – практику співробітництва редакцій.

Як не стати інструментом маніпуляції, обговорювали із експерткою Світланою Куц. А ще мова йшла про медіа та адвокацію та коли це працює на суспільний інтерес. Закріпили цю вкрай важливу тему, як і інші, практичною роботою. Під час мозкового штурму розробляли стратегії, шукали нові теми, пов’язані з суспільним інтересом.

Завершили тренінг в гостях у кримськотатарської переселенки Лєране Хайбуллаєвої, кримської журналістки, що вимушена була двічі переїхати. Залишилася жити у Львові та відкрила тут кафе “Кримський дворик”. Розповіді Лєране про історію, традиції кримськотатарського народу захоплюють не менш, ніж смачні страви. Вона й досі починає свій день із горнятка кави, але мріє колись знову пити його вдома, у Криму, що стане вільним.

Наталія Попович, Городоцький ТРПЦ:

– З кожного дня тренінгу взяла практичні, корисні навички. Наприклад, як правильно читати соціологічні дослідження – і дійсно повністю переглянула результати нашого соцдослідження минулого року. Й взагалі почала краще розуміти свого читача.Також вже знаю, про що хочу писати далі. Бо реально було відчуття, а які ще теми можна піднімати на локальному рівні? Сьогодні вже маю новий список тем. Це розвиток в усіх сенсах.

Тетяна Лучинська, «Маяк-Медіа», Богодухів:

– До знайомства з ІРМІ у нас не було ні сайту, ні розвитку у соцмережах. Так, ФБ був, але ми не знали, що він може монетизуватися, що є такі поняття, як аналітика, суспільний інтерес. За останні кілька років не просто додали у сенсі фінансової стабільності, а це дуже важливо, але розвиваємося як медіа. Відчуваємо це по тому, як люди до нас звертаються, довіряють нам, цінують. Це і є та сама стійкість, про яку весь час говоримо.

Марина Осипова, «Вісник Ч», Чернігів:

– Особисто я дуже «виросла», це вже дві різні людини. Як і два різних медіа: друкована газета «Вісник Ч» – й «Вісник Ч», який зараз мультимедійний. І все це почалося з ІРМІ. Щодо нинішнього тренінгу. Всі сесії були корисними, а з пані Світланою Куц – це взагалі «порвані шаблони», дуже класне та незвичайне навчання. Теми, про які ми говорили на тренінгу, занотувала, на грудень обговорюватимемо в редакції. Тренінг пройшов в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні», що впроваджується Fondation Hirondelle та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity).

Три дні з MOJO. У Львові пройшов третій продакшн-тренінг для журналістів, які вже опанували MOJO, оцінили усі його переваги, щодня знімають відео, але не хочуть зупинятися на досягнутому. Тож «відкрили» для них цю кількаденну лабораторію по відточенню майстерності із зйомок та монтування на смартфоні.

Журналісти з різних регіонів України, як і на минулому тренінгу, працюють парами: кожен привіз частину сюжету зі свого міста, та робота над спільною темою продовжилася зйомками у Львові. Цього разу акцент було зроблено на звуці: вчилися вирівнювати його на смартфоні, опанували новий корисний додаток. Сучасні техніки зйомки повинні додати сюжетам динаміки, зробити більш виразними панорамні відео та професійними – стендапи. Говорили про важливість грамотного освітлення та зйомку у русі. До того ж, робота у парах під час монтажу дозволила, кажуть журналісти, підтримувати один одного, ділитися досвідом та навичками.

Ці дні для вас, як і для нашої команди, пролетіли як один, чи не так?

Юлія Савва, Гард.City:

– Відеожурналістика це дуже зручно, класно та пропонує багато можливостей. Раніше основному працювала з текстами, тепер значно більше додаємо відеосюжетів. Крім Ютуба, маємо й Інстаграм, рілси, навіть у Тік-ток вийшли. З кожного з трьох тренінгів привожу якесь «вау-відкриття» для себе. Ось, наприклад, як робити перебивки, вирівнювати звук. Все це використовую в щоденній роботі.

Анастасія Ковальчук, Вісті Придніпров’я:

– Коли я їхала на першій тренінг з MOJO, мені здавалося, нічого не вийде. Після кількох лабораторій, з усім багажем знань, коли вже використовуєш графіку, робиш стендапи, працюєш із звуком, почуваеш себе інакше. Впевненіше. Бо володієш знаннями, розумієш підходи та техніки, знаєш, які з них краще використати у певній ситуації. Дякую не тільки за навчання, але й за позитив. Можливість ненадовго забути про буденне та захопитися новим.

Ксенія Мініна, Жовті Води.City

– Ми евакуювалися з Волновахи у 2022 році, залишилися абсолютно без техніки, і до того, як потрапити на тренінги з МОJО, самотужки намагалися знімати. Без оператора. За інерцією купили фотоапарат, яким можна писати відео, лише тому, шо він у нас вже колись був. І свій перший айфон ми отримали якраз від проєкту. Зараз ми продовжуємо жити, мабуть, саме завдяки тому, що робимо відео – і рекламу, і актуальний для людей контент. Громада нас підтримує.

Тренінг є частиною проєкту «Посилення стійкості українських медіа», який впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity).

Центри спротиву, діти на лінії фронту, вшанування пам’яті загиблих та покинуті тварини… Ось тільки деякі тематики сюжетів, над якими працюють парами журналісти з редакцій різних регіонів України під час нинішнього тренінгу. Кожен з пари відзняв та привіз частину сюжету зі свого міста – і тепер робота над спільною темою продовжиться зйомками у Львові та монтажем. В результаті медійники отримають відео, що будуть однаково цікаві аудиторіям обох міст, про які йдеться у «парних» сюжетах.

Такою є ідея тренінгу з мобільної журналістики, що стартував у Львові. У ході навчання досвідчені журналісти та редактори опановували новітні технології зйомок в форматі MOJO на обладнанні, яке IRMI в рамках проекту безкоштовно передав редакціям на початку тренінгу. Обговорювали, що такое сторітелінг; вчилися знімати та монтувати інтерв’ю двома телефонами за будь-яких умов, наче у справжній студії, робити мобільні репортажі, записувати звук, знімати тізер-сюжети в парах. Говорили також про можливості сучасних радіомікрофонних систем, які сьогодні отримала кожна редакція. «Для газетярів непросто мислити відеокартинками. Тому важливі навички розробки сюжетів, розуміння, як тримати увагу глядача, донести до нього думку авторів», – коментує тренерка Олена Астрахович.

З часу наших перших тренінгів з MOJO значно змінився професійний рівень сюжетів, які готують журналісти, їхній досвід, навички та можливості. Й завдання стають складнішими – наприклад, кожній парі журналістів створити спільний сюжет, що поєднає загальною ідеєю кадри з двох різних міст України. Та ще дознімати у Львові. Результат – вражаючий. Вже можемо та знаємо багато чого – навіть про можливості обладнання для організації прямих трансляцій, у тому числі за допомогою декількох камер. Використовуємо нові навички зйомки інтерв’ю у 4К, монтаж з перекадруванням. Візуалізуємо дані, знаходимо більше різних експертів та героїв. Історії стають різноплановими, яскравими, цікавими аудиторіям різних регіонів. А день монтажу – це час визначитися з матеріалом, позбутися зайвого, виправити помилки, об’єднати кадри, створюючи відеоісторії.

-Сюжети стали якіснішими, грунтовними, з більшим зануренням у тему, а власне теми – різноманітнішими. Робота з інтерв’ю, титрами та навіть графічними елементами -впевненішою, – вважає Юрій Васильєв, тренер IRMI.

Юлія Савва, Гард.City:

– Тренінг сприймався як нова сходинка. Й сюжети складніші, і техніка нова, треба її ще опановувати. Непросто скомпонувати всі ці фрагменті із різних регіонів, навіть країн, поєднати в одну історію. Дуже комфортно працювалося в парі з колегою, й разом ми таки впоралися. На майбутнє – мені було б дуже цікаво дізнатися, як інші журналісти роблять графічні елементи, які вони додають до відео, це клас!

Наталія Чайка, РІА Південь:

– Скажу, що без форс-мажорів не буває журналістики. І те, що ми сьогодні відчули під час роботи над сюжетом, – це суцільний форс-мажор. З яким ми, вважаю, все ж таки непогано впоралися, хоча немало ще треба доопрацювати. Дуже підтримували ментори; щиро вдячна також журналістській спільноті, вважаю, у всіх вийшли неймовірні сюжети. Особливо – про хвилину мовчання, приклад, на який я буду орієнтуватися в своїй роботі.

Яна Лазорик, ТРК РАІ:

– Дякую за такий крутий черговий цікавий, продуктивний тренінг. Ціную можливість працювати з колегами із різних регіонів, з різних газет, радіо та ТВ, захоплююся їхньою роботою в гарячих точках. Сьогоднішній сюжет-переможець стовідсотково заслужив перше місце, він демонструє неймовірну любов до цієї праці, силу та витримку колег з гарячих регіонів. Дякую за ваш досвід.

Тренінг проходить у рамках проєкту «Посилення стійкості українських медіа», який впроваджується Fondation Hirondelle та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity).

А у нас – нова група та новий тренінг з MoJo (це вже другий такий) для медійників, що цікавляться мобільною журналістикою. У чому напруга та енергія цих тренінгів: за чотири дні учасники разом з експертами повинні пройти весь шлях – від початкових навичок роботи з камерою до рівня, який дозволяє робити гідні сюжети для редакцій. До нас приїхали люди насправді мотивовані, зацікавлені у вивченні можливостей мобільної журналістики для покращення контенту своїх медіа.

В перший же день медійники отримали MoJo-обладнання для редакцій, а тренери допомогли його налаштувати. Освоювали техніку, знімали стендапи, інтерв’ювали один одного, монтували. Знайомилися, ділилися досвідом, раділи маленьким досягненням. Зранку обговорюємо вперше змонтований матеріал, виправляємо помилки.

Що найцікавіше та найдрайвовіше? Це, мабуть, той самий момент, коли журналісти працюють «у полі». Важливо знайти тему, героїв, побачити її у повсякденні, а до цього ще й впоратися з технікою, а ще й вкластися у час. Для підготовки сюжету кожен обрав свою тему – релокований бізнес, що використав кризу як можливість та виклик; вдячність воїнам; інклюзія; молодіжний центр, що створює можливості для самореалізації молоді, та інші. Всі теми стосувалися соціальної згуртованості та відновлення. Знімаючи сюжети, журналісти використовували всі інструменти, які вивчали на тренінгу, – писали стендапи, закадровий текст, робили Vоx populi, брали інтерв’ю на вулицях Львова, вивчаючи думки людей. Готували сценарії, озвучували, монтували, виправляли помилки. Для багатьох це був перший досвід MoJo, та, попри всі труднощі, результат, за оцінкою тренерів, виявився дуже гідним.

На фестивалі сюжетів визначили переможців, а саме:

1 – Діана Коваленко (“Точка доступу”, Кропивницький).

2 – Марина Безпальченко (Міська Телестудія “Миргород”).

3 – Олександр Соломко (“На межі”, Ямпіль).

Але ж солодкі призи за класну роботу отримали усі.

Наталія Шутько, “Наш край” (Липова Долина):

– Я вважаю, що майбутнє медіа – за мультимедійним контентом, вдячна, що я цьому навчилася, будемо запроваджувати, а можливо, що редакція навіть буде колись на цьому гроші заробляти. Окрема подяка за техніку – нам така й не снилася.

Діана Коваленко, “Точка доступу” (Кропивницький):

– Це було дуже хвилююче, мені увесь час здавалося, що щось не запишеться, не буде звука – спікер так і вийшов. Але, тим не менш, можна було пробувати, «гратися», вчитися, прагнути зробити краще. Це був дуже класний досвід, я вже бачу, як йду на якийсь захід та роблю класні кадри. А наше медіа матиме більше гарного контенту.

Тетяна Дюг, Versii (Івано-Франківськ):

– Було складно, не знала, як поводитися з технікою та навіть більшість термінів була незнайомою. Вчилися дуже інтенсивно, постійно здавалося, що замало часу. Це класний досвід, бо писати ти вмієш багато, але як відокремити головне у три хвилини, сказати голосами інших людей, а не твоїм, головне – це важливо. Мені ще дуже багато вчитися, але я буду це робити.

Тренінг є частиною проєкту «Посилення стійкості українських медіа», який впроваджується Fondation Hirondelle та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity).

Цими днями говоримо про журналістику рішень (SoJo). Учасники тренінгу, що розпочався за цієї тематики у Львові, – редактори вісімнадцяти регіональних та гіперлокальних видань, які беруть участь у проєкті «Посилення стійкості українських медіа».

Отже, чому саме журналістика рішень? Дослідження, проведені ІРМІ, підтвердили тенденцію, яку виявляють й інші дослідники медіа. Люди відмовляються від негативних новин на користь матеріалів, які показують перспективу рішень актуальних проблем. У цьому проєкті, де головними темами є соціальна згуртованість, реконструкція та відбудова, прагнемо надати учасникам інструменти, які б дозволили підвищити довіру до медіа, пропонувати шляхи розв’язання спільних проблем, важливих для громад. SoJo – це про можливості побачити перспективу, про те, що важливим є не тільки результат, а й шлях до нього. Про залучення громад до обговорення проблем та пошук рішень, мотивацію людей та протидію дезінформації.

Тож розбиралися, що таке SoJo та чим відрізняється від конструктивної журналистики, якими є основні принципи побудови матеріалів. В групах обговорювали матеріали у форматі журналістики рішень, які були зроблені колегами з інших країн. Дискутували, а як саме ми б могли зробити такі тексти, які формати та інструменти використати. А ще відбувся прем’єрний показ фільму НСЖУ «Сторінки надії» – про роботу видань, які виходять на прифронтових територіях, зокрема, про «Трудову славу» та її редакторку Світлану Карпенко.

Як визначити зв’язок між розслідувальною журналістикою та SoJo? З якими проблемами стикаються медіа, що практикують журналістику рішень в Україні? На тренінгу з SoJo чи не найголовнішою темою стало обговорення, як залучити аудиторії до журналістики рішень, знайти актуальні теми – саме для розкриття у цьому форматі. Тренерка Міналь Тхакур (Transitions Online, Чехія) не тільки запропонувала обговорити методологію SoJo, але й привезла з собою чимало суто практичних вправ, які допомогли засвоїти нові інструменти та формат. Наприклад, як можна написати у форматі журналістики рішень історію, яка раніше була темою проблемного матеріалу.

Назарій Вівчарик, «Прочерк»:

– Дикую за гарне поєднання теорії та практики; мали можливість проаналізувати матеріали колег – чого бракує? як це можна було б інакше структурувати? Опитування, наприклад, дуже гарно доповнюють матеріали та у поєднанні з текстом дають класний результат. Також дякую за колоритні теми, життєві. Можна говорити не тільки про війну, але й, наприклад, про жінок, які у цей час відроджують ремесла.

Владислав Лесик, «Рубрика»:

– Цей тренінг був покращенням навичок та знань про журналістику рішень. Зрозумів, що варто концентруватися на інсайтах, труднощах. Залучати більше спікерів, не ідеалізувати рішення. Спробувати показати принаймні кілька шляхів, якими може йти громада чи людина, виршуючи проблему.

Павло Сухарєв, ТРК «Надія»:

– Журналістика рішень передбачає в центрі не людину, а проблему. Чотири стовпи, про які ми говорили, дають відповідь на питання, як грамотно побудувати структуру такого матеріалу, як зробити гарні сюжети, репортажі на 2-4 хвилини. Обмеження, ризики, вплив на інших людей в громаді – це дуже важливо. І навіть негативний досвід, класні ініціативи, які «не пішли», й чому так сталося – це також журналістика рішень. Це перестороги для громад, як врахувати ризики та помилки. Дякую за структурованість, доступність та фаховість без зайвої академічності.

Міналь Тхакур, тренерка:

– Журналістика рішень працює не лише на глобальному рівні, а й на локальному. Вона сприяє залученню аудиторії, зміцненню зв’язків у громадах, формуванню довіри. Адже медіа, з якими я тут працюю, — це локальні й гіперлокальні видання. Це потужний інструмент, який допомагає медіа краще реагувати на запити громад. Особливо зараз, коли люди дедалі більше відсторонюються від новин, не довіряють їм, почуваються пригніченими, втрачаючи надію, читаючи лише негатив. Саме журналістика рішень дає аудиторії надію, натхнення й енергію – і це мотивує продовжувати читати й дивитися новини.

Тренінг відбувся в рамках проєкту «Посилення стійкості українських медіа» впроваджується Fondation Hirondelle та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity).